Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тара Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степів широчина-бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гнучий стан До дніпрового тулить лона. Благословенна ти в віках, Як сонце наше благовісне, Як віщий білокрилий птах, Печаль і радість наша, пісне, Що мужність будиш у серцях, Коли над краєм хмара висне. Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами, Що до цілющої води Простує, занедбавши храми; Благословен мечів ясних Огонь, отчизни охорона, Іржання коней бойових, Морських походів даль солона, І «Енеїди» владний сміх, Полтави тихої корона, Гаряча дума Кобзаря, Що і в огні не спопеліє, І молоток Каменяра, І струни Лисенка живії, І слави золота зоря Круг Заньковецької Марії! І труд, і піт благословен, Життя рясного виногради, І при дорозі зелен клен, І світло мудрої лампади, І майво збратаних знамен Навкруг Кремлівської огради. Благословенна синь озер, І Псло, і повів рути-м'яти, Народу геній, що не вмер, Не вмре від жодної гармати, У гроні світлому сестер Благословенна наша мати. Благословенні ви, брати, Що в сяйві дружби і свободи Идете до спільної мети, На ясні зорі й тихі води, Благословен і славен ти, Російський сміливий народе! Хто може випити Дніпро, Хто властен виплескати море, Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре, Хто серця чистого добро Злобою чорною поборе? Настане день, настане час — І розіллється знов медами. Земля, що освятив Тарас Своїми муками-ділами, Земля, що окрилив Тарас Громовозвукими словами. Хіба умерти можна їй, В гарячій захлинутись крові, Коли на справедливий бій Зовуть і дерева в діброві, Коли живе вона в міцній Сім і великій, вольній, новій? Хіба їй можна одцвісти, Коли зоря горить рожева, Коли шумлять-дзвенять світи Від рику раненого лева, Лисиці брешуть на щити І кличе див поверху древа! Хто золоту порве струну, Коли у гуслях — дух Боянів, Хто димний запах полину Роздавить мороком туманів, Хто чорну витеше труну На красний Київ наш і Канів? Ні! Сили на землі нема І сили на землі не буде, Щоб потягти нас до ярма, Щоб потоптати наші груди, Бо Партія біля керма Стоїть, радянські, вільні люд и І Гримить Дніпро, шумить Сула, Озвались голосом Карпати, І клич подільського села В Путивлі, сивому чувати. Чи совам зборкати орла? Чи правду кривді подолати? О земле рідна! Знаєш ти Свій шлях у бурі, у негоді! Встає народ, гудуть мости, Рокочуть ріки ясноводі!.. Лисиці брешуть на щити, Та сонце устає — на Сході! 1941 p.