Нічні Літаки

      Нічні літаки пролітають незримо,
      Сніги опадають на вулиці міста,
      О першій згасають бліді ліхтарі,
      Зникають останні трамваї ...
      Тепер
      Лишаються тільки будинки поснулі,
      Дерева геть темні,
      Та серце гаряче --
      Як грудочка тепла живої землі.

      Ці дні, наще роки,
      минають поволі,
      Ці дні невиразних туманів, снігів,
      Сніданків, обідів, подій монотонних ...
      Але прислухайся ---
      колись уночі
      Повернуться в брамі трагічні клюці,
      І видива спогадів,
      нам незнайомих,
      Постануть крізь гуркіт нічних літаків.

      Освітиться в серці розбите вікно
      Далекої школи -- чи, може, собору,
      Чи, може, майдани розхитаних вулиць,
      Чи, може, галявини зимних лісів ...
      І хори ослаблих ламких голосів
      Співатимуть з неба старі колискові
      І перші слова неживих букварів.

      ...Ніцні літаки пролітапть далеко,
      Лишаючи видива дивні,
      сріблисті,

      Неначе за ними в шинелях солдатських,
      В концтабірних куртках,
      лахмітті жіночім ---
      О ні! у ясному святковім вбранні! ---
      Колони дитячі,
      дитя за дитям ...
      Призначення, зміст?
      Просто --- образ життя
      Опівночі, в час літаків фіалкових ...