І знов з'єднались в одну оману
      О, дивне танґо, -- і сум і пристрасть.
      Пливу на хвилях твого туману
      Згубила керму, спалила пристань!

      І б'ється серце, і гнеться тіло,
      В твоїм повільнім і п'янім вирі --
      Блакитне сонце мені світило,
      А буде чорне, а може й сіре ...

      Чекає прірва на кожнім схилі --
      Та сум і пристрасть манять так п'яно.
      Пливти все далі, віддавшись хвилі,
      Та завтра, вранці, під перший промінь

      Зрадливе танґо, твого туману.
      Мені не пристрасть туманна сниться --
      Зоріє ясно в чаду і втомі,
      О, світла ніжність, твоя криниця.