Коли б я знав, що розлучусь з тобою, 
О краю мій, о земленько свята, 
Що я, отруєний журбою, 
В світах блукатиму літа; 
 
Коли б я знав про муки люті, 
Про сміх і глум на чужині, 
Що в мене будуть руки скуті 
І в мури замкнені пісні, – 
 
Я попрощався б хоч з тобою, 
До лона рідного припав, 
Прислухався б до шуму трав 
І зник… 
 
Ні! Не пішов би я з ганьбою 
Шукать ганьби на чужині… 
На хрест?! Однаково мені!