Приснилося, що я вернувсь додому. 
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, 
Сміються в сонці золотому 
Річки, і села, і поля. 
 
Ось-ось прийду до хатоньки моєї, 
Де мати жде мене й не жде, 
Я скрикну "Матінко!" до неї, 
Вона на груди упаде. 
 
І будуть литись теплих сліз потоки 
І в них бринітимуть слова: 
"Я ждала, ждала цілі роки 
І в'яла, сохла, як трава…" 
 
Іду зеленою межею, 
Кругом хвилюються жита, 
І в'ється щастя над душею – 
І на плечі нема хреста… 
 
Прокинувсь в морі раювання 
І все збагнув, і похолов… 
Іду дорогою вигнання, 
І по сліду моєму – кров. 
 
2.V.1926