О принесіть як не надію, 
То крихту рідної землі: 
Я притулю до уст її 
І так застигну, так зомлію… 
 
Хоч кухоль з рідною водою!.. 
Я тільки очі напою, 
До уст спрагнілих притулю, 
Торкнусь душею вогняною. 
 
12.IX.1921