“А Я ПЛИВУ” 
Муз. та сл. Ірини Білик
 
А я… 
А я пливу… 

Все на світі, як вода, 
Світла радість і біда. 
Все тече і все біжить в нікуди. 
Все на світі, як пісок. 
Залиши на ньому крок, 
Змиє все вода, 
Було й так буде. 

А я пливу у човні 
І так спокійно мені. 
Мене несе течія — я нічия! 

Я буваю не сама, 
Я буваю у собі, 
Я буваю де ніхто не знає. 
Я сідаю край вікна. 
В небі хмари голубі, 
Але й все ж вони колись зникають 

А я лечу у човні 
І так спокійно мені. 
Мене несе течія — я нічия! 

Все на світі, як вода. 
Все на світі, як пісок. 
Я буваю не сама. 
Я сідаю край вікна… 

А я лечу у човні 
І так спокійно мені. 
Мене несе течія — я нічия! 
*** 

«ОДИНОКАЯ…» 
Муз. та сл. Ірини Білик
 
Дуже сумно і темно без тебе, 
Вечір знов, я одна. 
Вітер хмари цілує на небі, 
Тільки плаче вона. 

Вона — зіронька моя, 
Вона — одинокая, 
Одинокая, як я. 

Той, кого я так сильно любила, 
Щастя десь розгубив. 
Той, кого я зігріти хотіла, 
Не зберіг — не зумів. 

Любов, зіронько моя, 
Любов, одинокая, 
Одинокая, як я. 

Не сумуй, моя зоря, на небі, 
Все на світі мина. 
Світла інших, далеких не треба, 
Ти зі мною одна. 

Одна, зіронько моя, 
Одна, одинокая, 
Одинокая, як я. 
*** 


«ФАРБИ» 
Муз. та сл. Ірини Білик
 
Сон буде недобрим, 
Вік буде недовгим. 
Снігом впаде щастя. 
Щастям літять білі, 
Білі летять фарби. 

Я залишаюсь назавжди… 

Ким станеш на ранок, 
З ким будеш кохатись. 
Їх все одно знаєш, 
Їм, бо вони дерева. 
Що загубив — знайдеш. 

А я залишаюсь назавжди… 

Тим хто одиноких 
Слів не розуміє, 
Я говорю правду, 
Я залишаю надію, 
Всі віддаю фарби, 
Й сама залишаюсь назавжди… 
***


«ЩАСТЯ МОЄ» 
Що твої руки сьогодні для мене? 
Ніжності злива, ніжності злива. 
Що твої очі, як поле, зелені? 
Сонячне диво, сонячне диво. 

І я цілую тебе, бо ти — це і є 
Щастя моє. 
І я цілую тебе, бо ти — це і є 
Щастя моє. 

Що твоя посмішка нині для мене? 
Промінь із неба, промінь із неба. 
Щастя тоді, коли більше крім тебе 
Нічого не треба, й нікого не треба. 

І я цілую тебе, бо ти — це і є 
Щастя моє. 
І я цілую тебе, бо ти — це і є 
Щастя моє. 

Що нам дарує теплеє літо? 
Море кохання, сонця і квітів. 
Тільки в морози найкраще зігріти 
Зможе один поцілунок у світі. 

І я цілую тебе, бо ти — це і є 
Щастя моє. 
І я цілую тебе, бо ти — це і є 
Щастя моє. 
***


 «Я НЕ ЗНАЮ» 
Костянтин Гнатенко / Ірина Білик 

Так далеко я — не дійти тобі, 
І печаль моя — у твоїй журбі. 
Тиха заметіль душу заміта. 
В серці — то не біль, а біла самота. 

Я не знаю, навіщо ти 
Все шукаєш в снігах сліди? 
Та минула давно зима, 
Я шукаю її сама. 

Не кажи собі: "я її любив". 
Не кажи бо сам цю любов розбив. 
За вікном сніги, кожен з нас один. 
Ми — не вороги, ми — любові тінь. 

Я не знаю, навіщо ти 
Все шукаєш в снігах сліди? 
Та минула давно зима, 
Я шукаю її сама. 

Позовеш — озвусь, та лише на мить 
І зникаю знов, час не зупинить. 
Нам не треба слів, бо любов німа. 
В казку білих снів вороття нема. 

Я не знаю, навіщо ти 
Все шукаєш в снігах сліди? 
Та минула давно зима, 
Я шукаю її сама. 

Я не знаю, навіщо ти 
Все шукаєш в снігах сліди? 
Та минула давно зима, 
Я шукаю її сама. 
***


«СЕРЦЕ» 
Муз. Олега Комлача 
Сл. О. Комлача та Ірини Білик 

Що шукала я так довго в лабіринті почуттів? 
Розказати, що знайшла — не вистачає слів. 
Вітер крижаний мене трима в полоні тільки мить — 
І моя душа так вільно вже летить. 

За ніччю — сонце встає, 
За болем — радість іде, 
А серце не зупинити, 
Поки ще може любити. 

Погляд в далечінь. Куди тепер? Не знаю і сама. 
І ніхто мені не скаже, бо ніхто не зна. 
А в країні мрій все пилом часу покривається, 
Тільки ще вогонь в душі лишається. 

За ніччю — сонце встає, 
За болем — радість іде, 
А серце не зупинити, 
Поки ще може любити. 
Мені не кажи що все пройшло, 
Про те що було і не було, 

Що розбите люстерко — не добрий знак — 
Все насправді не так. 

За ніччю — сонце встає, 
За болем — радість іде, 
А серце не зупинити, 
Поки ще може любити. 
*** 


«СОНЦЕ» 
Сонце. Ще було воно вчора, 
Сонце заховалось за гори, 
Очі. Очі дивляться знову в небо. 
Сонце. Ще було воно вчора, 
Сонце заховалось за гори, 
Очі. Очі дивляться знову в небо. 
Зграя вже давно відлетіла, 
Тільки два крила залишила. 
Знаєш, я лечу — бо летіти треба. 

Тільки туди, де сонце буде, 
Тільки туди, де все забуду. 
Тільки туди, де сонце буде, 
Тільки туди, де все забуду. 
Тільки туди, де сонце буде, 
Тільки туди, де все забуду. 

Квіти ще тепло пам'ятають, 
Діти ще нічого не знають. 
Море. Море знову рожевим буде. 
Чуєш, я не хочу без тебе, 
Чуєш, я не хочу у небо. 
Сонце, то є ти, 
І воно — усюди. 

Тільки туди, де сонце буде, 
Тільки туди, де все забуду. 
Тільки туди, де сонце буде, 
Тільки туди, де все забуду. 
Тільки туди, де сонце буде, 
Тільки туди, де все забуду. 
***


«ТЕ, ЧОГО НЕМА» 
Що наснилось, то забулось, 
Відійшло у небуття. 
Що зустрілось — розминулось, 
Розминулось, як життя. 

А за вікном — літо і зима, 
А я бачу те, те, чого нема. 
Що цвіте, те потім в'яне, 
Скоро сохне і вмира. 

Не шукай, чого не стане, — 
Буде іншая пора. 
А за вікном — літо і зима, 
А я бачу те, те, чого нема. 

Всі слова — одна омана, 
Всі думки — одна печаль. 
Час тече, минуле тане, 
Чи на щастя, чи на жаль. 

А за вікном — літо і зима, 
А я бачу те, те, чого нема. 
***


«Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И» 
Він любив його, він любив її. 
Він казав: "Я вільний в своїй сім'ї". 
Він казав: "Я вільний від ваших снів". 
Він, напевне, жити, як всі, хотів. 

Він шукав слова, не знаходив їх. 
Він бував чужим на землі своїх. 
Все життя було із одних зусиль. 
Він шукав людей, а знаходив біль. 

н-а-р-к-о-т-и-к-и 

Він не вірив в те, що любов бува. 
Він ховав від неї свої слова. 
Він ховав від нього душі тепло, 
Але б краще все навпаки було. 

Він не знав куди. Він не знав, за ким. 
Він не знав, хто буде на ранок з ним. 
Він не знав, хто спить: чи вона чи він. 
Він кричав та знав, що тепер один. 

н-а-р-к-о-т-и-к-и 
*** 


«Я БУДУ» 
Костянтин Гнатенко

Сотні літ у безмежний світ 
Він несе нам надію, 
Сонця сміх і кохання цвіт, 
День новий і нездійснену мрію. 

Світе мій, що життя твоє? 
Мить оман, вік прозріння. 
Серце Бог нам віддав своє, 
Залишив нам слова спасіння. 

Я буду, я буду, як кохання моє, 
Всюди. Буду, я буду, як кохання моє. 
Душу ти для добра відкрий, 
Засвіти правди свічі. 

І пройдеш крізь усі вітри, 
Лиш згадай слова прості і вічні. 
Я буду, я буду, як кохання моє, 
Всюди. Буду, я буду, як кохання моє. 

Все мина у шаленстві днів, 
Тільки я не сумую. 
Голос мій з глибини віків 
Долетить, і всі його почують. 

Я буду, я буду, як кохання моє, 
Всюди. Буду, я буду, як кохання моє. 
***