“Я РОЗКАЖУ” Муз. Ірини Білик Сл. Костянтина Гнатенка Все навколо — дивина Та й на серці — пам’ять снів Хай ніхто про те не зна Та душа моя одна На вітрах минулих днів. Чорний ангел прилетить, Тихо сяде край вікна, Запитає що болить, Запитає що болить, І чому така сумна. Я розкажу йому про тиху тугу ночей Я розкажу йому лід блакитних очей Я розкажу йому про всі свої почуття І зрозуміє він, що я живу без життя. Ми на цілий світ одні А над нами — світний? пил І так хочеться мені І так хочеться мені До його торкнутись крил Все повідати що є Позабути про усіх Все повідати що є Диво дивнеє своє Гріх кохання, щастя гріх. Я розкажу йому про тиху тугу ночей Я розкажу йому лід блакитних очей Я розкажу йому про всі свої почуття І зрозуміє він, що я живу без життя. Я розкажу йому про тиху тугу ночей Я розкажу йому лід блакитних очей Я розкажу йому про всі свої почуття І зрозуміє він, що є життя без життя. *** “ПІСЛЯ КОХАННЯ” В той день іще була зима, В той день було багато снігу, І я не думала сама, Що погляд твій — не просто втіха. Навіщо рук твоїх тепло Маленьке серце зігрівало. Та краще б того не було, Та краще б я тебе не знала! Куди зникають почуття, Очей нестримане бажання, Скажи, питаю в тебе я, Після кохання, після кохання, Після кохання, після кохання. І слів наївних таїна На що тепер перетворилась — Вже ти один і я одна. Чи може все мені наснилось? Куди зникають почуття, Очей нестримане бажання, Скажи, питаю в тебе я, Після кохання, після кохання, Після кохання, після кохання. *** “БОЖЕВІЛЬНА” Муз. та сл. Ірини Білик Синьоокою чаклункою, бувало, Називав мене і руки цілував. Мабуть, справжнє щастя то було і не стало, Час минув і вже як сніг розтав. Що тоді хотіла я, сама не знаю, Може подарунків, може — просто слів. Я не вірю в те, що почуття вмирає, Що вогонь любові догорів! Більше ніхто, тільки я в тому винна, Боже-вільна, вільна! Більше ніхто, тільки я в тому винна, Боже-вільна… Вільна… "Повернись" тобі сказати не зумію, Квітень за вікном, а на душі — зима. Ти вже не один, і я це розумію, Що ж, цього хотіла я сама! Більше ніхто, тільки я в тому винна, Боже-вільна, вільна! Більше ніхто, тільки я в тому винна, Боже-вільна… Більше ніхто, тільки я в тому винна, Боже-вільна, вільна! Більше ніхто, тільки я, Боже-вільна! Вільна… Божевільна… *** “НОВА” Зачіска модна, колір обличчя, Знаю, тобі це буде незвично Я — нова-нова, нова-нова-нова. Вечір, і я вже до бою готова, Ти відсьогодні зови мене Нова. Я — нова-нова, нова-нова-нова. Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова-нова-нова. Я заявляю категорично, Нова — це все, що трошки незвично, Я — нова-нова, нова-нова-нова. Вечір, і я вже готова до бою, справи — О-Кей, твоя Нова з тобою. Я — нова-нова, нова-нова-нова. Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова-нова-нова. Я не Наталка, не Катерина, Я не Палажка і не Христина Я — нова-нова, нова-нова-нова. Може Наталка, може Катерина, Може Палажка, а може і Ірина? Ні — нова-нова, нова-нова-нова. Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова-нова-нова. *** “ГОДІ ВЖЕ” Муз. Ірини Білик Сл. Федора Млинченка Не тримай мене більше в долонях, Не тримай, не тримай. Годі вже, набулась я в полоні, Годі вже, годі вже! Ще весна, але сніг на світанку Замете кожне слово і крок. Я піду, мало часу до ранку, Не згуби мій терновий вінок! Приголуб ти мене поцілунком Ще хоч раз, тільки раз. Лився біль мій отруєним трунком до кохань і образ. Досить вже, через дні через ночі Все мине, наче сни відлетить Загасити я вогнище хочу, Бачиш, попіл за вітром летить. Годі вже, годі вже… Пізно вже, слів твоїх я не чую, Годі вже, ти прости В серці сум, але я не жалкую, Не тримай, відпусти! Хтось мені, мов карання наврочив: На коханні чорніють хрести. Я в тобі залишитись не хочу, Сил нема, не тримай, відпусти! Годі вже, годі вже… Не тримай мене більше в долонях, Не тримай, не тримай. Годі вже, набулась я в полоні, Годі вже, годі вже! Я в тобі залишитись не хочу, Сил нема, не тримай, Сил нема, не тримай, Сил нема, не тримай, відпусти! Годі вже, годі вже… *** “ЗОРЯНА НІЧ” Муз. Ірини Білик Сл. Ірини Білик та Петра Осадчука Місяць на небі зійшов, Зорі вигадують сни. Вітер дорогу знайшов Та й шепоче "Засни!" Поки не буду я спать, Знаю, як зірка впаде, Встигну лише загадать Я бажання одне. Зоряна-зоряна ніч, Виконай кожного мрію! Ти ж мене тільки поклич — Стомленим серцем зігрію! Знаю, все буде гаразд, Зорі почують мене. Вірю, що кожного з нас Доля не обмине. Ніби в колодязь без дна В небо дивлюсь голубе. Чуєш, не зможу одна — Виглядаю тебе! Зоряна-зоряна ніч, Виконай кожного мрію! Ти ж мене тільки поклич — Стомленим серцем зігрію! ***