“НОВА“ Зачіска модна, колір обличчя, Знаю, тобі це буде незвично Я — нова-нова, нова-нова-нова. Вечір, і я вже до бою готова, Ти відсьогодні зови мене Нова. Я — нова-нова, нова-нова-нова. Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова-нова-нова. Я заявляю категорично, Нова — це все, що трошки незвично, Я — нова-нова, нова-нова-нова. Вечір, і я вже готова до бою, справи — О-Кей, твоя Нова з тобою. Я — нова-нова, нова-нова-нова. Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова-нова-нова. Я не Наталка, не Катерина, Я не Палажка і не Христина Я — нова-нова, нова-нова-нова. Може Наталка, може Катерина, Може Палажка, а може і Ірина? Ні — нова-нова, нова-нова-нова. Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова, нова, Но-ва, но-ва, но-ва, нова-нова-нова. *** Ірина Білик “ДОРОГА В НІКУДИ” Ти мені говорив: "Сонце рано встає". Ще хвилину з тобою побути так хочу. Ти мені говорив: "Все що маю — твоє". І я вірила в жарти твої так охоче. Що з нами стало, що з нами стало? Наше кохання, як листя зів'яло. Що з нами буде, ой що з нами буде? Наша дорога — дорога в нікуди. Я казала собі: "Він найкращий, він мій!" І здавалося щастя моє буде вічним, Дуже важко тепер залишатись одній. Я питаю одне, я питаю "Навіщо?" Що з нами стало, що з нами стало? Наше кохання, як листя зів'яло. Що з нами буде, ой що з нами буде? Наша дорога — дорога в нікуди. Подарунків на згадку так мало було, Залишаю в собі шепіт моря і неба. Пам'ятаю долонь твоїх ніжних тепло, І нічого, повір, мені більше не треба. Що з нами стало, що з нами стало? Наше кохання, як листя зів'яло. Що з нами буде, ой що з нами буде? Наша дорога — дорога в нікуди. *** “ПАРАМИ” Муз. Ірини Білик Парами, парами ластівки в саду, Стежкою темною я до тебе йду, Місяць маленьку зірку пригортав, Все як завжди, та я тепер не та. Правда й неправда на душі моїй, Тепло з тобою і холодно одній, Тільки не знаю, нащо говорю "Милий, тебе я більше не люблю". Не сумуй, не плач, і за все пробач, Долю не кляни, що не пара ми, Що не пара ми, що не пара ми. Парами, парами зорі у ночі, Щось говори, але тільки не мовчи, Знаю, що серце плаче від биття. Іншая буде краща аніж я. Не сумуй, не плач, і за все пробач, Долю не кляни, що не пара ми, Що не пара ми, що не пара ми. Парами, парами квіти навесні, Буде, ой буде ще горе і мені Можу блукати, щастя не знайти, Звав тебе місяць, далеко будеш ти. Не сумуй, не плач, і за все пробач, Долю не кляни, що не пара ми, Що не пара ми, що не пара ми. *** “ПІСЛЯ КОХАННЯ” В той день іще була зима, В той день було багато снігу, І я не думала сама, Що погляд твій — не просто втіха. Навіщо рук твоїх тепло Маленьке серце зігрівало. Та краще б того не було, Та краще б я тебе не знала! Куди зникають почуття, Очей нестримане бажання, Скажи, питаю в тебе я, Після кохання, після кохання, Після кохання, після кохання. І слів наївних таїна На що тепер перетворилась — Вже ти один і я одна. Чи може все мені наснилось? Куди зникають почуття, Очей нестримане бажання, Скажи, питаю в тебе я, Після кохання, після кохання, Після кохання, після кохання. *** “БОЖЕВІЛЬНА” Муз. та сл. Ірини Білик Синьоокою чаклункою, бувало, Називав мене і руки цілував. Мабуть, справжнє щастя то було і не стало, Час минув і вже як сніг розтав. Що тоді хотіла я, сама не знаю, Може подарунків, може — просто слів. Я не вірю в те, що почуття вмирає, Що вогонь любові догорів! Більше ніхто, тільки я в тому винна, Боже-вільна, вільна! Більше ніхто, тільки я в тому винна, Боже-вільна… Вільна… "Повернись" тобі сказати не зумію, Квітень за вікном, а на душі — зима. Ти вже не один, і я це розумію, Що ж, цього хотіла я сама! Більше ніхто, тільки я в тому винна, Боже-вільна, вільна! Більше ніхто, тільки я в тому винна, Боже-вільна… Більше ніхто, тільки я в тому винна, Боже-вільна, вільна! Більше ніхто, тільки я, Боже-вільна! Вільна… Божевільна… *** “ТИ МІЙ” Муз. та сл. Ірини Білик Вона мені сьогодні подзвонила, Сказала, що не може більше так, Сказала, що вона — твоя дружина, А я ніхто, і звуть мене ніяк. Вона мене благала зупинитись, Віддати що належить тільки їй, Та як на тебе можу не дивитись, Для мене ти — один, ти тільки мій! Ти мій, ти мій, ти мій, ти мій. Для неї я, звичайно, справжнє горе, Для тебе — море ніжності й тепла. Забудь його, мені усі говорять, А я без тебе жити б не змогла. Ти мій, ти мій, ти мій, ти мій. Вона мені сьогодні подзвонила… *** “Я РОЗКАЖУ” Муз. Ірини Білик Сл. Костянтина Гнатенка Все навколо — дивина Та й на серці — пам’ять снів Хай ніхто про те не зна Та душа моя одна На вітрах минулих днів. Чорний ангел прилетить, Тихо сяде край вікна, Запитає що болить, Запитає що болить, І чому така сумна. Я розкажу йому про тиху тугу ночей Я розкажу йому лід блакитних очей Я розкажу йому про всі свої почуття І зрозуміє він, що я живу без життя. Ми на цілий світ одні А над нами — світний? пил І так хочеться мені І так хочеться мені До його торкнутись крил Все повідати що є Позабути про усіх Все повідати що є Диво дивнеє своє Гріх кохання, щастя гріх. Я розкажу йому про тиху тугу ночей Я розкажу йому лід блакитних очей Я розкажу йому про всі свої почуття І зрозуміє він, що я живу без життя. Я розкажу йому про тиху тугу ночей Я розкажу йому лід блакитних очей Я розкажу йому про всі свої почуття І зрозуміє він, що є життя без життя. *** „ХОЧУ” Пригадай, як було усе!!! І нехай, вітер нас несе!!! Пригадай, як було усе!!! І нехай, і нехай - несе!!!    Пам'ятаєш як в сильную зливу Я була як ніхто щаслива, Я була як ніхто печальна Знала вечір приніс прощання. Я тебе цілувала ніжно! Перетворюючись в колишнє! І здавалося все шепоче! Хочу, хочу, хочу...    Пригадай, як було усе!!! І нехай, вітер нас несе!!! Пригадай, як було усе!!! І нехай, і нехай - несе!!! Пригадай як було усе!!! І нехай вітер нас несе!!!    Я чекала, що прийде літо Зможе сльози дощем розмити, Сподівалася все забуду Тільки ти наче привед всюди. Я сама поруч тут нікого! А ні доброго, а ні злого! Я відкриюся тільки ночі! Хочу, хочу, хочу...    Пригадай, як було усе!!! І нехай, вітер нас несе!!! Пригадай, як було усе!!! І нехай, і нехай - несе!!! Пам'ятаєш як в сильную зливу Я була як ніхто щаслива Я була як ніхто печальна Знала вечір приніс прощання. Я чекала, що прийде літо! Зможе сльози дощем розмити! Сподівалася все забуду! Тільки ти наче привід всюди    Пригадай, як було усе!!! І нехай, вітер нас несе!!! Пригадай, як було усе!!! І нехай, і нехай - несе!!!    “ГОДІ ВЖЕ” Муз. Ірини Білик Сл. Федора Млинченка Не тримай мене більше в долонях, Не тримай, не тримай. Годі вже, набулась я в полоні, Годі вже, годі вже! Ще весна, але сніг на світанку Замете кожне слово і крок. Я піду, мало часу до ранку, Не згуби мій терновий вінок! Приголуб ти мене поцілунком Ще хоч раз, тільки раз. Лився біль мій отруєним трунком до кохань і образ. Досить вже, через дні через ночі Все мине, наче сни відлетить Загасити я вогнище хочу, Бачиш, попіл за вітром летить. Годі вже, годі вже… Пізно вже, слів твоїх я не чую, Годі вже, ти прости В серці сум, але я не жалкую, Не тримай, відпусти! Хтось мені, мов карання наврочив: На коханні чорніють хрести. Я в тобі залишитись не хочу, Сил нема, не тримай, відпусти! Годі вже, годі вже… Не тримай мене більше в долонях, Не тримай, не тримай. Годі вже, набулась я в полоні, Годі вже, годі вже! Я в тобі залишитись не хочу, Сил нема, не тримай, Сил нема, не тримай, Сил нема, не тримай, відпусти! Годі вже, годі вже… ***