Гуцулка Ксеня
Темна нiчка гори вкрила, полонину всю залила.
А в нiй постать снiжнобiла,- гуцул Ксеню в нiй пiзнав.

Гуцулко Ксеню, я тобi на трембiтi  
Лиш однiй в цiлiм свiтi розкажу про любов.      

Пролетiло жарке лiто, гуцул iншу любить скрито,
А гуцулку синьооку в нiч останню вiн прощав.

Черемоша грали хвилi, сумували очi синi,
Тiльки вiтер на соснинi сумну пiсню завивав.

Душа страждає, звук трембiти лунає...
А ще серце кохає, бо гаряче, мов жар.