(1901 — 1962)
 
Семен Дмитрович Скляренко народився 26 вересня 1901 року в селі Прохорівці на 
Черкащині, в родині зубожілого селянина. Навчався в місцевій школі, потім — у 
Золотоніській гімназії. Уже в той час він багато читав, захоплювався 
літературою. A пізніше й сам почав писати: 1919 року в місцевій газеті “Голос 
труда” було надруковано його перший твір — вірш “Гімн праці”.
Після закінчення гімназії наприкінці 1919 року юнак повертається до рідного 
села, працює бібліотекарем, учителює, водночас друкується в періодичній пресі. 
Його поезії, нариси, оповідання публікуються в київських газетах “Більшовик”, 
“Селянська газета”, альманасі “Вир революції”.
1921 року Прохорівський комнезам посилає С. Скляренка вчитися до Київського 
політехнічного інституту, а через півроку його призивають до лав Червоної Армії. 
Відслуживши, С. Скляренко з осені 1924 року живе в м. Єгор'євську Московської 
області, де завідує клубом, керує культвідділом ради профспілок.
Повернувшись у 1926 році на Україну, він працює в Черкаській окружній газеті 
“Радянська думка”, а з 1927 року — в київській “Пролетарській правді”.
С. Скляренко виступає з рядом оповідань, публікує збірку оповідань “Вітер з 
гір”. У повісті “Матрос Ісай” (1930) письменник відтворює епізоди подій 
громадянської війни на Україні.
З появою трилогії “Шлях на Київ” (“Шлях на Київ”, 1937; “Микола Щорс”, 1939; 
“Польський фронт”, 1940) автор здобуває широке визнання.
Служба військовим кореспондентом під час Великої Вітчизняної війни допомогла 
письменникові створити повість “Україна кличе”, в центрі якої образ Сили 
Жердяги, одного з основних персонажів роману “Шлях на Київ”.
Кращі оповідання і мініатюри, написані Скляренком у роки війни, ввійшли до 
збірки “Рапорт” (1945).
Після війни, у 1948 році, виходить збірка його нарисів “Орлині крила” про 
подвиги комсомольців на фронтах Великої Вітчизняної війни.
У 1954 році вийшов роман С. Скляренка “Карпати”.
Визначним досягненням історичної романістики 50—60-х років стали твори С. 
Скляренка “Святослав” (1959) і “Володимир” (1962).
С. Скляренку не судилось завершити трилогію з історії Київської Русі — написати 
роман про Ярослава Мудрого: 7 березня 1962 року талановитого романіста не стало.