Спи, дитя моє, ти життя моє! 
Спи, дитя моє красне! 
Поки сонечко не запалиться, 
Поки місяць не згасне!..
 
А я, бідная, над колискою 
Цілу ніч не здрімаю, 
Про життя твоє нещасливеє 
Тобі пісню співаю.
 
Спи, дитя моє, ти життя моє! 
Тільки щастя і долі! 
Будеш цілий вік, як той чорний віл, 
У ярмі та неволі!
 
Тільки губонька залепечеться,
Слаба ніженька стане, 
Слаба рученька перехреститься,— 
Твоє горе настане!
 
Не підеш з дітьми, не побавишся 
На пуховім пісочку, 
Не прийдеш у сад, не положишся, 
Не заснеш в холодочку!..
 
Не з дітьми підеш,— панську череду 
Поженеш ти на поле!.. 
Не пісок м'який,— стерня острая 
Босі ноги наколе!..
 
І від сонечка не сховаєшся 
За відорану скибу;
Зав'ялить тебе в полі сонечко, 
Як ту в'ялую рибу!..
 
І не раз сльоза із очей спаде 
На запалені груди,— 
І сльозу твою тільки бог їден 
З неба видіти буде!
 
Станеш хлопцем ти, станеш парубком, 
Тобі все їдна доля:
Череда пройде, найде панщина — 
Їдна й тая ж неволя.
 
І що божий день осавула йде:
Ти вставай до роботи!..
Ти вставай, роби від неділеньки
До самої суботи...
 
І що божий день будеш досвіта 
До роботи вставати;
Свою силоньку ні собі, ш мні, 
А панам виробляти.
 
А там панові не вподобався, 
Писарині якому,— 
Ноги здибають , руки сплутають 
І звезуть до прийому.
 
Станеш голий ти у «присутствії», 
Як родила тя мати... 
І зачнуть тебе пани з дохтором, 
Мов коня, оглядати...
 
І забриють лоб — і до церкви враз, 
Там присягу прикажуть;
У мундир вберуть, оружжя дадуть, 
Світ навіки зав'яжуть.
 
Поженуть тебе в чужу сторону, 
І зачнуть муштрувати, 
І приказ дадуть — мову рідную 
На чужую зламати...