Гнався постом засідатель
На чиюсь біду. 
Серед ставу й заломився
На тонкім льоду.
 
Б'ються соцькі й розсильнії,
Б'ються й рибаки, 
Водять шнури край пролому,
Ості і гаки.
 
Але йде жидок убогий,
Пейсами потряс:
«Гирсти! Гирсти? —став питати.
Що таке у вас?»
 
«Засідатель утопився,
Господи прости!.. 
Ходи, жидку, хоч поможеш
Шнура завести».
 
«Гирсти! — нащо то шукати
Людської біди? 
Лиш карбованця наставте,
Вийде сам з води!»
1857