Як добре те, що смерті не боюсь я 
і не питаю, чи тяжкий мій хрест, 
що перед вами, судді, не клонюся 
в передчутті недовідомих верст, 
що жив, любив і не набрався скверни, 
ненависті, прокльону, каяття. 
Народе мій, до тебе я ще верну, 
як в смерті обернуся до життя 
своїм стражданням і незлим обличчям. 
Як син, тобі доземно уклонюсь 
і чесно гляну в чесні твої вічі 
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.