Ідилія самотнього коня

А той самотній кінь 
Біжить в степи холодні.
Хорти його женуть 
Чи конокрадський свист?
І губляться в траві 
Сліди тонкі, солоні,
І висихають там,
Немов осінній лист.

Гей, конику, ти чий?
Чи ти вже звідав стайні,
Ґаздівських батогів,
Гарапників попруг?
Гей, конику, втечи,
Бо, може, ти – останній
Із нас, хто ще не давсь 
До злих і владних рук.

Втечи, втечи хоч ти!
Нехай тобі присниться
Моя сумна душа,
Затоптана, як тінь,
Що тужить уночі,
Мов циган у в’язниці,
Про вогнище і степ,
Де одинокий кінь.