Не літа шкода. Шкода нас. Бо ми його любили мало. Бо не збирали й те, що впало. Усе гадали: маєм час. Кусаймо ж лікті. Холоди Заклали підмурки в’язниці, Де не співають навіть птиці, Не чути щебету води. Диктує дощ нудний указ. А нам здається, що голосить. І ми, немов осінні оси, Чужі меди крадемо й зносим. Не літа шкода. Шкода нас.