6 
Мотлох світу, безмір світу, бубни світу 
і бляшанки на колесах, і дроти. 
Потрапляєш в течію несамовиту 
калькуляцій, дурисвітства, марноти. 
Вчителі у позах лотос в урядових 
установах перетравлюють папір. 
З їхніх усмішок, сяйливих і медових, 
в душі учнів зазирає ніжний звір. 
Все дозволено, бо все воно — облуда! 
І спокушений заходить у пітьму. 
Паралітики в очікуванні чуда 
котять камені злорадства вслід йому. 
Зупинись! — ніхто не скаже, не прив'яже 
добрим словом нерозумного сліпця. 
Будь зі мною, сестро, брате, друже, враже! 
Всі ж ми — дітоньки незримого Отця. 
— Забирайся, блазню, йди собі до біса! — 
І клепають свій золочений Закон 
з переплавленого чорного заліза 
тіні смертників — безсмертний леґіон. 
15-31 серпня 1998 р. Львів