9 
— Вчителю, що робити? Вчитель на небесах. 
Серце шепче — любити, а в голові — гніздо 
бісиків звивистих, серце, їхнє тьохкання до 
Неба не долітає, гусне у тілесах. 
— Пастирю, де отари? Смерть скубуть у ярах. 
Гострять на них вістря, розкладають вогонь. 
Костура відклади, тонко, легко торкнись до скронь — 
гупає кров у скронях і закипає страх. 
— Отче, хай буде воля, хай буде воля Твоя! 
Небо, згорнуте в руру, — у письменах знамень. 
Вічний, нерукотворний сяє Великий День. 
Всесвіт в утробі зміїній. Все ще сичить Змія. 
15-31 серпня 1998 р. Львів