Лев, той що квіти крові випускає, 
Вусатий мопассан, гриваста смерть, — 
Красунь за грати подихом вдихає 
І лиже животів їх ніжну твердь. 

Волосся їх струмує крізь залізо, 
Їх стегна розсуваються, тремкі, 
Їх пальці в гриві, наче серед лісу 
Лякливі сарни, крапельки гіркі, 

І кришталеві горла, і димливі 
Очиці, і рухливі язики… 
Сплітається солодкий віддих в гриві. 
Ревуть левиці. Бліднуть юнаки. 

***