(Версія 1983 року) 

По Академічній, 
усіма помічені, 
віті ми і юри ми — 
шпацеруємо. 
А назустріч — з голочки — 
галечки і олечки 
з личками мальованими: 
не знайомі ми. 
Як люблю я погляди 
у юрбі знаходити, 
юні, іронічні, 
на Академічній. 
Варяться тут моди, 
джинси свідчать — хто ти, 
дудочки, банани 
володіють нами. 
А під "Шоколадний" 
підвалюють лади, 
форди і фіати 
(фіри і фіакри). 
Джентльмени в курточках — 
налітайте курвочки. 
(Ти дивак постійний — 
бачиш ти крізь стіни, 
на акторах модних 
затамуєш подих…) 
В місці вітровому, 
біля гастроному, 
радяться музики — 
гендлярі великі: 
— Мати Івану 
фендер-піано!.. 
— Станемо навмисне 
коло "Інтуристу"! 
Віті ми і юри ми — 
стоїмо і куримо. 
Нами вже помічена 
найгарніша дівчина. 
Ти смішний до відчаю, 
промовляєш ввічливо: 
— Ви така чорнява, 
як турецька кава… 
На Академічну 
небо сипле ніччю, 
і говорять "па" їй 
парочки й компанії. 
Спорожнілі й гарні 
замкнені кав'ярні 

Ми ж, напившись кави, 
довго-довго-довго — 
довго ще блукали. 

***