ВИЗНАЧЕННЯ КИЦІ 

Киця — це пухнаста система, самодостатня і незалежна, як імператриця 
Киця — це погляд з глибин галактичних, це вхід в паралельні світи, 
це така таємниця, 
вбрана у грацію, у лизанину і в муркотіння. 
Коли вона робить прохід, антена хвоста поглинає пульсуючі сновидіння. 

Киця — це дослідний центр, і для неї довколишнє — невичерпне. 
Носик її, наїжачений вусами, дбає де біле, де чорне. 
Варта вух перевіряє шумам, звукам і шелестам візу в пашпортах. 
Ротик її на замку, та до часу, і в ньому ув'язнено ніжного чорта. 

— Риби, мишва і птахове! Мешканці трьох стихій! 
Полум'я пізнання кличе вас на конґрес! 
Киця — уважний слухач, ви сповідайтеся її — 
самі собою вирішуються проблеми ніг, і плес, і небес… 

Шахівниця ґравітаційна, заокруглення простору, стеження 
за петлянням мушви, медитація, позіхання і ніження 
розглядання з вікна колообігу часу чи звістка, 
що нарешті потрапили всі ми у тотальне теперішнє. 
Киця — постмодерністка. 

Пощо її нагромадження глупств, і томиська нявчань, і манірний заброда 
з-за морів, що вивчав сто наук і мистецтв — нашу кицю 
розмалювала Природа 
чи Господь. Вона — зрима краса. І здобута вона мета. 
Та бодай раз на рік потребує, дурепа, кота! 

1994