(1808 — 1869)
 
Забіла Віктор Миколайович (крипт. — Ол-др.) — український поет.
Народився 1808р. на хуторі Кукуріківщина, тепер с. Забілівщина Борзнянського 
р-ну Чернігівської області, в сім'ї дрібного поміщика, нащадка старовинного 
козацько-старшинського роду. Навчався в 1822 — 1825 рр. в Ніжинській гімназії 
вищих наук. В 1825 — 1834 рр. служив у війську. Вийшов у відставку в чині 
поручика, решту життя провів на своєму хуторі поблизу Борзни.
В. Забіла дружив з Т. Шевченком, зустрічався з ним під час приїздів поета на 
Україну — в Качанівці, Мойсівці, Києві. Взимку 1847р. Т. Шевченко деякий час жив 
на х. Кукуріківщині, намалював портрет Забіли. У повісті «Капитанша» Т. Шевченко 
з симпатією зобразив його під іменем Віктора Олександровича. Його вірші, 
відібрані жандармами у Т. Шевченка при арешті 1847р., в протоколі допиту названо 
пасквільними. Брав участь у похороні Т. Шевченка і впорядкуванні його могили.
Вірші почав писати в середині 30-х pp., але тільки деякі з них надруковані за 
життя поета. Три його вірші опублікував Є. Гребінка 1841р. в альманасі 
«Ластівка». Видрукована на початку 40-х pp. збірка з невідомих причин не дійшла 
до читача (єдиний примірник, без титульної сторінки, виявив 1936р. 
літературознавець Є. Кирилюк). Прижиттєвими публікаціями Забіли є два вірші, 
надруковані 1857р. в «Черниговских губернских ведомостях». Повну збірку творів — 
«Співи крізь сльози» видано 1906р. у Львові заходами І. Франка. Тим часом вірші 
поета були добре відомі в народі, поширювались у рукописних збірках, 
виконувались як народні пісні, наприклад, «Гуде вітер вельми в полі» та «Не 
щебечи, соловейку», покладені на музику М. Глинкою. До своїх віршів «Не плач, 
дівчино», «Голуб», «Човник» та ін. Забіла сам створив мелодії. Джерелом 
глибокого ліризму його поезії є народна пісня з її образним і мовним багатством. 
У багатьох віршах («Зовсім світ перевернувся», «Маруся», «Сирота» та ін.) поет 
порушував тему соціальної нерівності. Йому належать також гумористичні вірші, що 
є обробкою народних оповідань у бурлескному стилі («Остап і чорт», «Весілля»), 
твори на побутову та історичну тематику, послання знайомим.
Помер поет в листопаді 1869р. в м. Борзна.
І. Франко відзначав помітний внесок В. Забіли у розвиток української поезії і 
ставив його в ряд найталановитіших сучасників Т. Шевченка.