Гей, рум'яні мої небокраї, 
 ви, міста, гомінливі кругом! 
 По країні весна пролітає 
 і шумить журавлиним крилом. 
 
 Пролітає над полем, над гаєм, 
 сипле квіти з ясного чола. 
 їй у відповідь серце співає, 
 стільки в ньому і світла, й тепла! 
 
 Вся вона, як усмішка дитини, 
 як усмішка дитини у сні... 
 І пливуть, як веселки, години, 
 і вітання, й музика, й пісні. 
 
 Хай сніги простяглися безкраї, 
 сиві хмари закрили блакить,— 
 по країні весна пролітає 
 і крилом журавлиним шумить. 
 
 1938