Мина так швидко осінь 
і днів осінніх жаль...
О, брамо Флоріанська,
візьми мою печаль...
Хто раз пройшов крізь тебе –
воістину воскрес.
Ах, Флоріанська брамо,
драбино до небес!
У грудях – дзвін вавельський.
У Сукєнніцах – крам.
І споглядає зверху
велебний Флоріан.
О, Флоріанська брамо,
найкраща в світі з брам...
Не липи ронять листя –
флорини Флоріан.
За липову готівку
куплю шовкову шаль,
намисто, катаринку,
два байглі та вуаль.
Куплю на Казімєжі
під клезмерський кларнет
кошерної гіркої 
безпрограшний білет.
О, Господи! О, якже
цих снів осінніх жаль...
У брамі Флоріанській
живе чиясь печаль.