* 
Життєвий досвід мій не варт i мідяка.
Пістрявим камінцем його знесло
сьогодні до соленої безодні,
де вічний утікач, зрадливий час, 
слизьким молюском хтиво вдався
у несвідомість перламутрового лона.
**
Дивуюсь, як по вінця залива
прокурений ковчег портової кав'ярні
німецьким хваленим 
менталітетом - 
і вельми голосним, 
й поблажливо-вельможним.
В цім скупуватім раю напоказ,
у бутафорських амфорах із гіпсу,
не піниться вино,
і навіть кава,
і кольором, й смаком, 
що води Стіксу.
І хоч добродійці так не пристало,
замовити б анісової глибшу чарку,
аби надію захмілілу згодом
відправити, закоркувавши в пляшку,
з присвятою зеленій хвилі...
***
Помарити в капличці віковій
серед старих олив і кипарисів...
У старця мирликійського Миколи,
що милосердний до п'яничок і дітей,
давно забуте виблагати чудо,
шаліючи на вістрі свічки
веселим вогником...