Гапа Н. Карпа
 БАЛЕРИНА

1.
Ти така красива. Я сірою миршуватою потворою дивлюся з вікна, як ти щоранку йдеш до школи. 
О, ти така гарна. У тебе довге волосся. А я потворна.
Будь моєю подругою. Хоч так — крізь шибу. Можна бути твоєю подругою? Можна бодай крізь скло розказувати тобі свої таємниці? Це буде тільки хвилина, коли ти проходитимеш повз моє вікно. Можна я дивитимусь на тебе, на твоє волосся?  Можна крізь фіранку?  Ти ж така гарна...
А я не ходжу до школи. Бо я не можу. Так вийшло.
А ще ти іноді взуваєш туфлі на високих підборах. Тоді стаєш схожа на дівчат з фільмів, чесно. А я ні на кого не схожа.
Ти тільки не хворій і ходи до школи старою дорогою. Добре? 
Колись я навіть взнаю, як тебе звати.
О. Ти така красива. Ти навіть гарніша за дівчину з моєї картинки.
Знаєш, яка моя найбільша таємниця? Кому ж, як не тобі, довірити її: я завжди хотіла бути балериною. Знаєш, виходити на сцену і танцювати, а потім тобі дарують квіти...
2.
Мені холодно... Я — божевільна, а найгірше те, що не розпізнана. Вмру, та й не знатимуть, од чого. Аритмія серця. Кисневе голодування. Дай мені руку. Отак. Тримай мене міцніше, коли почнуться судоми. Тікай у ванну і зачиняйся. Не плач, ще рано. Не кривися так. Прошу тебе. Та йди вже, бо ти не встигнеш. Лиш не кажи, що боїшся мене лишати. Лиш не бреши, лиш не розказуй мені про гуманність і нестачу еритроцитів. Я сказав, щоб ти вже йшла. Ти не почула мене?
 А судоми почалися.
А у п’ятницю я чула твій голос з магнітофону, я ніколи не піднімуся з ліжка. А в суботу приходили міряти пульс. Я б теж хотіла співати. Я би хотіла бути гарною ,а в неділю вони  зачинились і довго плакали, а потім  годували мене забороненим досі лікарями, лишень моїм улюбленим і солодким. Навіть все не згадати. Мене аж вкінці знудило, але вони сказали, що то нічого. Все одно, було дуже смачно. Шкода, що я тебе не змогла запросити до себе. То був мій другий День народження. 
Ніколи тобі не казала, але хочу запросити тебе на своє Свято. Лиш не знаю, як то зробити. На Свято мені дозволив Лікар нарешті закликати всіх своїх подруг і поїсти морозива. Я люблю просто біле, а ти? Я зраділа спершу, а потім відвернулась до стіни. Розумієш, просто в мене нема друзів.  Та й не було. Тільки ти. Може, кинути тобі листівку з кватирки? Попрошу завтра Лікаря.
Ти не пішла до школи у понеділок. Я не хотіла їсти морозива без тебе. Всі вдавали, що їм весело, розповідали жарти, сміялися. Коли мене щось запитали, то я натомість спитала Лікаря: “ А можна помирати мені під музику? “ Всі відразу замовкли, а Лікар кивнув: “ Яку, Серденько? “Якусь гарну”, — відповіла я.
А вночі мені наснилося, що я танцюю. Лиш не смійся... Ніби я справді сама танцюю у власному великому будинку під музику. Як балерина...
О, то була найгарніша в світі музика...

10.10.2003