У погляді твоєму ключ,
замок, вірніше замок, надто близько,
і хоч попід ногами слизько,
я понесу тебе, о моя кицько!

і кину до безодні круч: 
бо в замку - міць, замок же збити - низько.
У прірві рішення - урешті-решт,
безодня саме те, що прагне дати ключ.

Я понесу тебе моя кохана кицько...
 

 2002 р.