Лоїс Макмастер Буджолд

АвтоБіографія

(написано 15 травня 1999 року)

Я народилася в Коламбусі, штат Огайо, в 1949. Закінчила Upper Arlington High School (певно вища школа міста Верхній Арлінгтон) у 1967 і вчилася в Університеті Штату Огайо з 1968 по 1972. В мене двоє дітей — Анна, яка народилася в 1979, і Пол — в 1981. Ми жили в місті Маріон, Огайо з 1980 по 1995 і переїхали в Міннеаполіс (штат Міннесота) в 1995.         Я була ненаситною читачкою все моє життя, починаючи з дитячих років, коли в школі читала історії про коней. Дитячу наукову фантастику я почала читати в дев’ять років, успадкувавши пристрасть до неї від мого батька. Він професор-інженер і часто купував усілякі фантастичні журнали та інші подібні цікавинки. Коло моїх інтересів пізніше розширилося такими сферами як історія, таємниці, подорожі, війни, поезія і так далі.          Найраніші мої спроби писати відбулись ще в шкільні часи. У восьмому класі я намагалася наслідувати моїм улюбленим письменникам — для власного задоволення, звичайно, а не в якості додаткових шкільних занять. Моя краща подруга — Лілліан Стюарт і я, разом придумували різні історії. Всього лиш фрагменти, епізоди — нічого завершеного. Найзнаменнішою подією для мене в ті роки стала подорож Європою — автостопом, разом з моїм старшим братом. Мені тоді було 15. Я вибрала англійську як основне заняття в коледжі, але швидко викинула це з голови — моє серце завжди більше тяжіло до творення нового, а не до критичного огляду вже написаних кимсь речей. Мій інтерес до життя диких тварин і близьке знайомство з мистецтвом фотографування привели мене в шеститижневий біологічний навчальний тур Східною Африкою.          Після коледжу я працювала фармацевтом в університетському госпіталі — до того як розжилась родиною.          Потім, моя подруга Лілліан, зараз — Лілліан Стюарт Карл, яка почала писати знову, зуміла продати свою першу розповідь. Я вирішила, що якщо вона змогла це зробити, то й я зможу. В цей час я була безробітною, з двома маленькими дітьми на руках і дуже дивним родинним бюджетом. Оскільки моє нове хоббі не вимагало якихось особливих грошових вкладень — я могла собі це дозволити. Я написала повість — для практики, потім почала мій перший роман — користуючись допомогою і порадами Лілліан і Патриції Рід, письменниці в жанрі фентезі з Міннеаполіса.          Я швидко зрозуміла, що письменство дуже вимогливе. Воно висушує тебе до дна і мені було потрібно схвалення серйозних письменників-професіоналів. Щоб цього домогтися потрібно було писати і переписувати, вирізувати епізоди, вислуховувати зауваження редакторів і намагатися знову. Це був дуже насичений для мене період, коли я зростала як письменник, але з боку це було непомітно.          Мій перший роман «Shard of Honor» («Осколки честі») був закінчений у 1983; другий — «Wаrrіоr’s Appreantice» («Учень воїна») — у 1984; і третій — «Ethan of Athos» («Етан із планети Ейтос») у 1985. Кожний з них, вийшовши з-під мого пера, починав свій неспішний рух, кочуючи десь у Нью-Йоркських видавців. Я також написала кілька історій з якими мала намір вийти на ринок журналів. Наприкінці 1984 року три з них були продані журналу Twilling Zone — мій перший професійний успіх. Це підтримувало мій професійний статус до жовтня 1985, коли всі мої три романи придбало видавництво Baen Books. Вони вийшли в червні, серпні і грудні 1986, створивши в деяких читачів ілюзію того, що я здатна видавати новий роман що три місяці.         Analog Magazine надрукував мій четвертий роман «Falling Free» («У вільному падінні») взимку 87-88 років. Це принесло мені мою першу Неб’юлу. Мені було дуже приємно публікуватися в «Аналогу», улюбленому журналі мого батька — я дотепер пам’ятаю подарунок мого батька — коли мені було 13 він подарував мені передплату на цей журнал (цілий рік за 4$).         «The Mountains of Mourning» («Гори скорботи») також з’явився в «Аналогу» і виграв Х’юго і Неб’юлу як краща повість 1989. А «Vor Game» («Гра форів») і «Barrayar» («Барраяр») отримали премії Х’юго один за одним — у 1991 і 1992.          Мої книги були перекладені на 14 мов (поки). Я випустила книгу «The Spirit Ring» («Каблучки духів») — історичне фентезі — в 1992 і повернулася до всесвіту і часу Майлза Форкосигана з книгою «Mirror Dance» («Танок відображень»), яка виграла Х’юго й отримала нагороду журналу Локус в 1995.          Мій наступний роман — легкий приквел з робочою назвою «Майлз і Айвен рушають в Цетаганду на церемонію похорону», вийшов з назвою «Cetaganda» («Цетаганда») спочатку в «Аналогу» — стартувавши у вересневому випуску 1995, а потім — в січні 1996 окремою книгою в видавництві Baen Books.          Мій перший редакторський досвід відбувся в 1995 році, коли я з Рональдом Гріном разом уклали антологію «Woman at War» для видавництва Tor Books.          Сиквел майлзівського «Танку відображень» називається «Memory» («Пам’ять») — він був опублікований у жовтні 1996 і номінувався на Х’юго і Неб’юлу.          Остання на сьогоднішній день книга про Майлза — «Komarr» («Комарра») вийшла в червні 1998 року й отримала Minnesota Book Award в категорії «the science fiction and fantasy». («Civil Campaign» — продовження «Комарри» — вийшов у вересні 1999.)

ЛМБ