Аргонавти 

М. Рильському 

Так, друже дорогий, ми любимо одно: 
Старої творчостi додержане вино, 
I мед аттiцьких бджiл, i гру дзвiнких каталiй. 
Хай кволi старчуки розводять млявi жалi, 
Хай про сучаснiсть нам наспiвує схоласт, 
Хай культiв i фактур неважений баласт 
У човен свiй бере футуристичний тривiй, — 
Ми самотою йдем по хвилi бiлогривiй 
На мудрiм кораблi, стовесельнiм Арго, 
А ти як Тiфiй нам, i вiд стерна свого 
Вже бачиш свiтлу цiль борнi i трудних плавань: 
Дуб з золотим руном i колхiдiйську гавань. 

З циклу "Олександрiйськi вiршi" 
30.04.1924