Арістарх 

Б. Якубському 

В столицi свiтовiй, на торжищi iдей, 
В музеях, портиках i в затiнку алей 
Олександрiйських муз нащадки i послiдки, 
Вони роїлися, поети i пiїтки, 
Ловили темний крок лiтературних мод, 
Сплiтали для владик вiнки нiкчемних од 
I сперечалися — мирились i змагались. 
I був один куток, де їх невтомний галас 
Безсило замовкав: самотнiй кабiнет, 
Де мудрий Арiстарх, фiлолог i естет, 
Для нових поколiнь, на глум зухвалiй модi, 
Заглиблювався в текст Гомерових рапсодiй. 

З циклу "Олександрiйськi вiршi" 
3.04. 1923