Oi Triakonta 

                             О.Ф. Бургардтовi 
                              А кругом пустка, як гудина, як гич 

Ви пам'ятаєте: в днi тридцяти тиранiв 
Була та сама навiсна пора: 
Безмовний Пнiкс, безлюдна Агора 
I безголосся суду i пританiв. 


I тiльки часом, мов якась мара, 
Ще озивався смiх Арiстофанiв, 
Сократ, як перше, виявляв профанiв, 
I весело роїлась дiтвора. 


Так само i тепер. Усе заснуло, 
Все прилягло в чеканнi Трасiбула. 
А ми? Де ж заступ нам на нашу гич, 


I сапка на бур'ян, i лiк на рани? 
Дитяча слiпота? Сократiв бич? 
Чи невтишимий смiх Арiстофана? 

З циклу " Lucrosa" 
30.03. 1921