Cон Святослава 

Я бачив сон. Важенних перел град 
На груди сипали менi, старому, 
Вдягали в довгу чорну паполому, 
Давали пити не вино, а чад. 

Я зiр будив — обводив кругогляд 
I вiдчував крiзь димку нерухому, 
Як обсипався дах княжого дому, 
Як крякав крук i як клубочивсь гад. 

О, що за туга розум мiй опала! 
Яка крiзь серце потекла Каяла, 
Що за чуття на серце налягло! 

Нiч мiсячна кругом, така студена, 
Антена гнеться, як струнке стебло, 
I чорний день десь дзвонить у стремена. 

З циклу "Cor anxiym!" 
23.04.1931