"Та як нам жить хвилиною легкою" 

Та як нам жить хвилиною легкою, 
Коли такий на пам'ятi тягар 
Речей, обставин, люду i примар 
Лiг i лежить нестерпною вагою? 

I як нам крен направити з тобою, 
Коли щодня погроза i удар, 
I пилу впав на душу сiрий шар, 
I все значиться смутком i нудьгою? 

I як чуттям пустити буйну рощ, 
Коли їм кригою грозиться дощ — 
Вони слабi, без хати, без покрова; 

Коли спадає мла, немов хижак, 
А ця на бруку знайдена пiдкова — 
Єдиний добрий на майбутнє знак. 

З циклу "Параду" 
11.12. 1931