В степу 

Високий рівний степ. Зелений ряд могил 
І мрійна далечінь, що млою синіх крил 
Чарує і зове до еллінських колоній. 
Ген-ген на обрії сильвети диких коней, 
Намети, і вози, і скити-орачі. 
Із вирію летять, курличучи, ключі, 
А з моря вітер дме, гарячий, нетерпеливий. 
Але пощо мені ці вітрові пориви. 
І жайворонків спів, і проростання трав? 
З якою радістю я б все це проміняв 
На гомін пристані, лиманів сині плеса, 
На брук і вулиці старого Херсонеса!