ТОБІ
 

Тобі цей вірш, тобі, утіхо винозора

З душею чистою і доброю, тобі,

Ласкава мрійнице, у горі і в журбі

Душа моя кричить, від туги непрозора.

 

Гнітить моє життя немилосердна змора -

Якісь страшні вовки за мною все в гоньбі,

А я кривавлюся і гину у ганьбі,

Палаючий Содом, розвержена Гоморра!

 

Із раю прогнаний, не так колись страждав

Наш праотець Адам, не так стогнав-ридав,

Як я стогну тепер з глибокої скорботи.

 

У тебе ж як і є в душі якісь турботи,

То все такі легкі, мов у погожі дні

Юрливі ластівки в лазурній вишині.