ТУГА
 

О перші любощі, о серця юнь вразлива!

Корали вуст, лазур очей, вогонь чуттів,

Бентежне відкриття незвіданих світів

І зближень трепетних стихійність боязлива!

 

Те все пройшло, сплило, немов весняна злива,

Невинний цвіт душі недовго золотів,-

Із півночі життя хтось лютий налетів,

I впала враз зима - тяжка, глуха, нудьглива.

 

I от я гибію, самотній і смутний,

Немов у склепі мрець, холодний, крижаний,

Гіркий, мов сирота, що без сестри бідує...

 

О, де ж та втішниця, вся ласка і тепло,

Що знає нас до дна, нічому не чудує

I часом, як дитя, цілує у чоло?