День, що був колись твоїм, 
перекотився до моїх рук.
І між нами тепер озеро, 
прірва води. 
Але та вода – час.
Час, який сильніший за нас,
Час, котрий пильнує кожне слово,
за яке ми станемо перед Богом.
Але... ми назавжди разом.
Бо містком до мене – 
		твоя пам`ять.
А містком до тебе – 
		моє серце.