(О.Д.)
		***
…а ти відьмак – та з роду не відьмачого,
І ти прийшов – коли тепло воскресло.
А я твоя – несправжня тільки начебто

і ми давно повінчані небесно

А я мовчу… на білій сукні – золото,
І я мовчу… у чорних косах – срібло.
А ти ідеш – із полум‘я до холоду

і я іду із темені у світло

А ти, як день -  мені бракує ніжності,
І я, мов ніч – тобі бракує спраги.
А ти береш… без доторків трагічності

і віддаєш - себе за‘ мене ради

Бо ти прийшов… та всупереч не сутності -
Бо я прийшла… (тебе так покохати!)
Приходить день… фатальної відсутності

прийде і ніч… тотальної утрати