СИНЯ МЛА "То був ні день, ні ніч". Байрон. То був ні день, ні ніч, бо сонце й місяць на небесах стояли в відстані далекій, в одних просторах і в однім часі. А на землі порожній десь за обрій лише одна лежала проста стежка, неначе промінь соняшний або крик розпачу посеред пустелі. З одного боку в неї бовваніли жахіття стоптаних хлібів, серед яких німотно входили у прілий ґрунт аж чорні від часу і від повітря і від дощів колишніх солом'яні кагати та скирти. Ніде ні жайворінка, ні крука, ні зайця, ні лисиці, ні собаки таємне око б не помітило. І людський крик якби гукнув з розпуки, то, мабуть, би упали сонце й місяць в сумні, неначе смерть, простори. А з боку другого виднілося із далини порожнє місто; йа вежах висіли важніші від найважчого каміння дзвони; а повиламлювані лутки й двері гойдалися ще моторошніше, ніж перебиті свіжо руки; а вікна без шибок чорніли їм такими дірами, як мають людські черепи. Єдиная жива істота, півень, свій глас у неміренність подавав. І те самотнє "кукуріку" було таке стрімучо-просте, як і стежка та, якою я ішов, шукаючи людину... Від нього нерухоме місто обкручувалося на місці враз і дірами своїми чорними ставало вкопано до півня і луною відповідало: "у-у-у"... І став я на Карпатах. І там над гонами долин верба аж до небес гула і тишу до своїх вершин галуззям молодим тягла. І дівчина під нею вверх дивилася поміж гілля, і світ в її зіницях мерк, мов необроблена рілля. І я спитав: "Це, Віро, ти?" Вона ж, не добра і не зла, із мовчазної самоти угору пальцем повела: Я глянув над себе в безодню, аж лапами сонце тримає орел І крила у сутність безводну небесних просторів прогінно продер. Його ж голова там держала вінок із зірок ще й горілу траву, а вколо червоні кружала були, ніби хвиля від грудки в ставу. Та дівчина палець-принуку держала, немов на клятьбу, і випав орлиний без звуку вінок на високу вербу, й те диво небесне, сузірне взяла вона в руки малі й мені на чоло непокірне поклала в німому жалі. І я похилився, неначе чавун, простіший за стежку недавню, самітню, аби повалитись без крику та лун в єдину безодню, в єдину всесвітню, що йшла по землі і на Захід і Схід, поволі страшні розгортаючи кручі, куди не дивився вже наш білий світ, бо там валували тумани тягучі. А далі, по той бік, піскам на затрим стирчало каміння без тіні та віття, що їх відкілясь накотили вітри на протязі темного тисячоліття. І шляхом, похожим на жовтий язик, із глибу пустелі, з безмежної плями, без жадного прапору, зброї й музик народи бігом простували до ями. Гей, мріє, мріє у жалях, на рідні полети поля: вночі там півень з-за могил співанням крутить небосхил, скирти ж, як і зарослий шлях, тримає непорушно жах. І ти впади вогнем туди, нехай з них полум'я і дим похиляться через віки і я побачу з-під руки червоні ночі, чорні дні, і тих людей, що йдуть і йдуть за зорями в останню путь, аби пропасти в западні! Скирти ж десь чорніли, забиті токами, мов лицарі давні в важенні щити, а люду без ліку, а люду без тями до вічної бігло своєї мети. І кожна людина, розставивши руки, догонила голуба, зірку що ніс, похожу на той діямант, що для штуки царівна дарує чужинцеві з кіс. І щойно закляту і птицю й зірницю над прірвою там доганяли вони, то зараз же й падали в грізну криницю з висот, у підземні густі тумани. А зорі і птахи під груди орлині знімалися швидко в летючі ключі, та й сипались в сонце, неначе в долині мошка у підпалену скирту вночі. І сонце росло, й надувалось вогнями, пружинили хвилі сліпучі на ньому, з його берегів випадали на землю... Здавалося, падають з неба розпечені та велетенські підкови! Горіли долини, горіла пустеля і посеред неї дивезна дорога, похожа на довгий, предовгий підпалений хвіст, який ворушився в розбурханім шматті вогню... І зірвав вінок з чола я та в розколину-безодню розпачливо кинув. І котився стрибаючи він до мети й гублячи зорі свої. А дівчина закричала до орла й пустелі: "Де ж та Правда-Віра, сонце його?" І в відповідь їй погойднув просторами птах: виривав він крила з безрухих небес. І випало сонце з пазурів орлиних та й заревло страшно у пащу земну. І згасла пожежа від лету несвіцького сонця, немов у кімнаті свіча від раптом закритої книги. І на прірву, на чорний космічний поріг відпочити навіки орел уже став й над безоднями крила у чорнім пері, як морські береги, в далечінь розіклав. І на них, ще густіші за кригу страхіть, синій іній осів, синя мла налягла, і два місяці жухлі, похожі на мідь, засвітили в орла з-під страшного чола та й у чорну пустелю самотньо горять з-над безодні, останньої в світі труни. А в повітрі зависли склянисті моря, мов завмерлі громи, глушини, глушини... глушини...