Мініатюрка для аматорського театру 1* “Неземною, надземною я люблю тебе любов’ю. Бачиш вітер крутить пилом, припадає до дороги? – так і ми з тобою, мила, кружимося - до знемоги, всупереч запевне глузду і всілякому здоров’ю.” 2* “Як цікаво - вітер кружить, падають листки осінні - нині вітер з нею дружить, завтра сніг дорогу вкриє. Ти мене покинеш завтра - інший скаже: “Моя мріє!” Він прийде - одежі білі, а на мені - звабне міні.” Хор: “Вітер мчиться над полями,” “вітер місту вп’явся в губи,” “розворушує нестями,” “награє в біблійні труби.” До приреченого міста цар пітьми зійшов на лови. “На руїнах замку відьми маються жагою крови.” (Хор рухається, поглинає 1* і 2*, залишаючи 3* і 4* В лапках (“) - окремими голосами, без лапок – разом) 3* “Як мене усе дістало! діти, побут, а робота!.. шеф – збоченець, і мій власний, "суджений", яка п’янюга! Всі від мене щось жадають й мають, чуюсь, наче шлюха, ще й країна ця убога! на душі одна мерзота!” 4* “Глянь-поглянь на того типа - обхопив руками скроні, прямо врубелівський Демон - нічка –а? - в його волоссі! Стрільну зараз сигаретку, може й випаде небозі справжня ніч. І ти в полоні? Ох, цей вітерець у лоні.“ Хор: (антистрофа, рух хору в протилежний бік) “Цар пітьми, руїни замку. Кровотеча сонця. Вечір.” “Пілігрим у білім танку сам себе веде за плечі.” “Унизу, підбивши сальдо, два бритоголові клони по зустрічній мчать.” Нормально! “Схвально каркають ворони.” 5* “Чуєш, дав йому по рилу, ти прикинь, а він ногою б’є мене по лобі. Мряка. Далі драйв - лежу на пляжі, тепло, хвилі лижуть п’яти, соски поруч, я рукою... й повертаюся до тями, відчуття – впав з телевежі...” 5* “Слухай, ми того, куди це? - Всі назустріч! Озвіріли! Фішка! Ти того, дивися, на дорогу упівока...” “Ох, братан, на світ глядіти вже не вистачає сили, після сонця, моря, пляжу, тут, немов на зоні, мука.” Хор: “Кроки, чуєте, ці кроки?!” “Звичний шурхіт падолиста.” “Запальний ритм караоке.” “Колискової врочиста.” “Мамо, я прийшла додому, бо нікому не потрібна...” У старому і новому суть однаково подібна. 4* “Ти вважаєш я жалкую, що зв’язалася з тим типом? Анітрохи, чесне слово, співрозмовник він чудовий, з іншим так собі, не густо, - обійшлося млявим скрипом. Думаю, що він блакитний, голубенької будови.” 3* “Я подала документи! Ось скажи, хіба не схожа на француженку, чи хоч там на яку-небудь полячку? Здибалася ще з поетом, в нього тут мистецька ложа, ти ж читала мої вірші - він говорить я дивачка.” Хор: (антистрофа) “Вечір тільки передвістя, попереду вирок ночі.” “Піп виходить із захристя, в лиця загляда жіночі.” “Вихор прочиняє двері, на порозі “ - дух імперій. “Одягайтеся в шинелі!” “Фільм займе чимало серій.” 2* “Ось фатальний мій обранець - мужній профіль, строгий погляд, кажуть зрідка так буває і закохуєшся зразу... Стану я для нього світом, будемо ми завше поряд, що уроком стане тому, “неземному” віршомазу.” 5* "А прикид нічого - завтра в пацанів щелепи звиснуть! Значить так: беремо хавки; два: несемося додому, три: шампанське, трохи травки і хай спробує щось писнуть. Як розклалась на сидінні - завтра сяде по-другому.” Хор: “Темна нічка – діти плачуть.” “Татко десь на заробітках.” “Мамка у сусідки, мабуть попільничка вся в дрібничках.” “Грім із блискавкою вкупі закружляли над дахами.” “Тонуть ліхтарі у хлюпі, сублімуючись на плями.” 1* “З розуму зійти не важко, важко вижити з коханням, як тобі живеться, мила? Де ти зараз? З небажання твого бачитись зі мною мовчазний зростає всесвіт, де згорає сутність мого непочутого волання.” 3* “Це дивачка із віршами, не запізно? Ви казали, що коли завгодно можна, ви казали... так, звичайно, дякую, у вас та сама - буря? Бахівські хорали... Трапилося щось? здається, голос ваш звучить печально...” Хор: (антистрофа) “Геть печаль - се річ стареча!” “Справжній кайф на кшталт стражданню.” “Знову в грудях колотнеча.” “Два по “триста” – й “ні” зляганню!” Що за чорт? - струмок зі стелі! Кажани влітають в двері. “Дихлофос” на секретері. В пам’яті - “кривава Мері”. 6* “Так, життя, предивна штучка, думаєш одне, - натомість інше. Взяти твоє щастя, - де воно? в тобі? - це спільне, це між нами: поєднання, узагальнена свідомість, і кохання обопільне... йдеш в навчання добровільне?” 1* “Ні, це все не так, облуда. Що між нами? Те, що в серці - в мене, в неї... Порожнеча - раз нема в звучанні збігу. Я сплавляюся по Стіксу, а вона пливе в люстерці. Нас єднають блискавиці, гуркотіння в небі сміху.” Хор: “Ніч, буремна ніч, зітхають вирвані зі сну будинки.” “Витоки із ринв гойдають плоть розбещеної жінки.” “Розгорнулись чорні крила,” “гамір пристрастей у грудях”. “Лине в кубки зваби сила - від склепінь - могильний протяг.” 4* “Слухай, це тебе розважить! щойно врубелівський Демон, розпашілий від азарту, з-під дощу, з букетом лілій! входить - це о другій ночі! - каже: “душенько, ідемо!” Як ти думаєш, відверто, той берет вдягати, синій?” 6* замість 3* “Так, звичайно, тільки синій! Романтична зустріч, погляд тішиться букетам ліній на твоїй фігурці звабній, ви охоплені коханням, небо - спраглим блиском понад тілом дивної красуні, що віддалась ночі владній.” Хор: (антистрофа) “Це безвихідь - я пропала. Доля! Де ти? Клята осінь.” “Тихо в домі канібала - звична для країни сутінь.” “Схоже, відгриміла буря.” “Б’є на Ратуші годинник.” “Звуки, наче лине куля через душі неповинних.” 3* “Дякую за насолоду. Я помчала, вже світає, мій приїде завтра, - нині можеш телефонувати. Це, як виклик до швидкої, скажеш - плоть укол жадає, я прилину замість тої, що не хоче лікувати.” 1* “Сходить ранок. Він – підранок. І Вона його сніданок, Що кидає щедро ночі, як розпущене волосся, на хиткого ложа плечі, на вівтар їх забаганок. Ні, нічого не здалося, не наснилося – збулося...” Хор: “Що збулося, те позаду.” “Мла тече по підземеллю.” “Під собачу серенаду мент крокує до борделю.” "Над западиною міста зупинилась хвиля чиста." "Крізь ефір заструменіли променів безжальні стріли." "Зупинився час, молитви потягнулися на огляд." "На пейзаж нічної битви опустив свій зір Світогляд." * (1-6) персонажі.