Сосна

Колись я був лісорубом.
Сосна заточувалася,
хапалась гіллям 
за повітря,
й, простогнавши, 
лягала  на землю.
Я ставав їй на горло
і сокира моя мигтіла.

Вдома теплим бензином
мив липкі, мов скривавлені руки,
проклинав молоду смолу.
А взимку бачив,
як з комина нашої хати
сосни в небо ростуть,
безрукі і темні.