Надії Степулі


Ми готові йти на дуель,
Але в нас стріляють 
Із засідок.

Ми волаємо 
У гучномовці сердець,
Коли інші 
Шепочуть на вухо.

Ми не просимо,
Коли роздають,
Але віддаємо і тим, 
Хто не просить.

На вечірки карликів
Нас не кличуть.
Тоді ми розпалюємо вогонь
Під дощем,
Щоб спекти у золі картоплю.

Потім беремо ще теплий вугіль
І пишемо на долонях вірші.