Коридором шпиталю блукають мерці.
Кожен носить у жмені якісь папірці.
Ось рентгенівські знимки,
Аналізи сечі,
Документи про рани
І про кровотечі,
Про ножі, що їх витягли трохи запізно,
Про добуте із нутрощів інше залізо.
Обгорілі в пожежах.
Отруєні газом.
Депутати, яких розчавили КАМАЗом.
Газетяр безголовий,
Відкопаний в лісі,
Що із моргу утік від продажних комісій.
Мільйонер із Донецька.
Банкір із столиці...

Їх усіх відспівали побожні синиці.
Їм поклали на груди хрести і медалі,
Щоб вони з цього світу
Крутили педалі.
Їх оплакали гучно під сальви і тости.
Але тіні невтішні
Волають до помсти...