Початок з кінця Не ступленим півкроку залишається, Пів подиху у горлі застрягає... Г. Чубай Він сидів біля вікна і дивився в весну... Чи, може, на весну, але яка різниця? Він дивився і лякався того, що баче. Там, за вікном, була радість, втіха, кохання - все те, чого він так прагнув і чого ніколи не мав... Якийсь не такий став він сьогодні зранку з ліжка. Якийсь смутний, непевний свого життя, заплутаний в нитках реальності і сну, змучений і зневірений. Здавалось би чому?! Він - красивий молодий хлопець, який має дівчину, яка любить його і яку, нібиточки, любить і він, багато друзів, при чому, слід зауважити, не найгірших, цілком забезпечене життя, принаймні на даний час. А в серці якийсь хробак повзає і пожирає все щастя, все кохання, всю втіху... Вона загубилась в його думках... Загнана в підсвідомість, вона не знайшла дороги назовні, вона зникла, спогади стерлися і, здавалося, все забулося. Але ні, десь там, на самому дні його душі, вона жила, жило кохання і жевріла мацьопа-мацьопа надія... Брехня, що надія вмирає останньою. Надія не може існувати без кохання, а от кохання без надії - легко, і це вже називається депресією... Став він нині рано і відчув, що чогось йому бракує. Він не міг зрозуміти чого. Дивно! Поки воно було, він його не зауважував, а як тільки зникло, відразу ж відчув втрату. Ніби зникло щось найголовніше в його житті, те, що заставляло його жити, хоч і не давало про себе знати. Це була надія і її не стало... Він не бачив її рік чи, може, два - не пам'ятав. Він давно вже перестав викреслювати в календарику дні без неї, не рахував вже їх кожен день. Коли він її побаче? І чи побаче взагалі? А якшо побаче, то чи впізнає в ній ту, таку красиву, розумну, дотепну, ту, яку так любив і ту, яку любить і зараз. А якшо вона обстригла волосся? Тьху! Не в волоссі ж справа... Він відійшов від вікна і взяв до рук книжку. Книжка не давалась. Він читав все одну і ту ж сторінку і кожен раз міг переказати лише перше речення. Його думки блукали десь далеко і він не сконцентрувати їх на якійсь там книжці, як не старався. Після десятихвилинного читання він закрив книжку все на тій самій сторінці, з якої почав і ввімкнув телевізор. Знайшовши VIVA він розлігся на канапі і зробив зусилля ні про що не думати. Навіть почав співати, хоч і як паскудно це в нього виходило. Задзвонив телефон і думки знов потекли нестримним потоком. І хто б це? І навіщо? - Здоров, man, - почув він знайомий голос, - ти на дискотівку сьодні йдеш? - Куди? - В "Ляльку", а куди ж іще? - А що там нині? - продовжував задавати дурні запитання, хоча добре знав, що ніде він не піде. - Вечір готичного року. То що, йдеш? - Не знаю, можливо. Якщо що, то я підійду. - O'k. Щасливо, - і він почув короткі гудки. Чого йому туди пертися? В його дівчини завтра якісь екзамени, тобто вона, звичайно, нікуди не піде. А без дівчини на дискотівку, ну якось зовсім бажання нема, якби ще друзів не було під боком, які все бачать і січуть за кожним кроком (не хочеться, знаєте, бути перед ними в боргу). Та і не хочеться просто. Знову знімлю якусь дівчину на один вечір, а потім що? Лише противні тортури совісті, і нащо? Лише для тілесної насолоди? Не варто. Перша година... Нє, в хаті я здурію. Кліпи вже пішли по другому колу. Ні, це - вар'ятсвто. Треба кудись забиратись з цих противних чотирьох стін. Тут вже нема чим дихати, повітря перенасичене якимись ідіотськими думками і тютюновим димом. Але куди? Куди забиратись? На дискотівку? Тільки не туди! О! Знаю! Театр! Як мінімум дві години часу заберу, на дві години менше мучитись, і це як мінімм. А потім ще в якийсь бар. Але з ким? Ні, бар - це вже занадто!... Отже театр... І він почав дзвонити по всіх львівських театрах. Але всюди його чекала невдача. В Заньковецької лише якийсь вечір пам'яті Чорновола (але полюбили його всі після смерті!), в Оперному теж якась фігня, в Курбаса взагалі не відповідають... Лишалось Воскресіння і, на диво, повезло: в 18.00 прем'єра нової вистави ( назва якась така хитромудра була, але не пам'ятаю). Отже шоста година... Що ж почекаєм. Найду, що зараз робити. По-перше, треба поїсти. Він пішов на кухню і зазирнув в холодильник. Що там було? Чесно кажучи, ніфіга. Про щось рідке навіть мріяти не приходилось, його вже не було як мінімум тиждень. "Завтра зварю борщ," - подумав він і, витягнувши два помідори, закрив холодильник. Що ж сьогодні як завжди варена картопля і салат. Треба нині купити макарони. Обов'язково! От і ще п'ятнадцять хвилин страчу. А, може, ще погуляю по цьому граному районі, зайду в ЦУМ, гляну на диски, зайду на пошту, відішлю листа. Кому? Кому-кому?! Їй! А кому ж іще? Нашо? Ні, на пошту не зайду... Вже три місяці від неї нічого не чути. Може це й на краще? Може швидше забуду? В останньому листі писала, що все класно, що вона любить... Ні, не так, що їй приємно діставати листи з дому. Той лист був просякнутий якимось істеричним відчаєм, всюди вбачався якийсь надміру збуджений настрій, порив якихось почуттів, їй явно непритаманний. А, може, це тільки так здалося, а, може, ти просто видаєш бажане за дійсне? А потім вона пропала. Кожен день, як придурок, залазиш в інтернет, дивишся пошту, а там нічого, без перестанку пишеш їй, а вона не відповідає. Але тепер ти вже заглядаєш в ту скриньку коли прийдеться та і сам вже давно кинув писати... Ось і нема вже бульби... Смачна була... Яка година? О! Вже пів третьої, ще якихось дві з половиною години і треба буде збиратись. Так, зараз зроблю чаю, покурю і піду за макаронами... Надворі було файно. Сніг вже зовсім зійшов, зеленіла молоденька травичка, на деревах з'являлись бруньки, на кожному кроці продавали підсніжники по якійсь гривні за букетик. Він не втримався і купив одного. А бабця ще примовляла: "Дивіться які гарні, дівчина буде щаслива!" А він ж то купував собі, лише собі і більше нікому. А так хотілось би комусь подарувати, та нема кому. Так от красива дівчина і без хлопця, от і подаруй. І він йшов і дарував, просто так, від щирої душі, просто щоб зробити приємність. Дівчина усміхнулось, зупинилась, чекаючи, що буде далі, а він просто пішов повз. На дорозі з магазину назад він купив ще один букетик, але вже нікому не дарував... Як важко було заходити знову в цю противну хату. Дивно, але він на ті пару хвилин забув про все і віддався весні, віддався природі повністю і з головою. І як добре йому було! Але він знав, що як вийде зараз ще раз, то того ефекту вже не буде. Завжди якщо чогось дуже чекаєш, то стається навпаки. Тому він сів в фотель включив VIVA і закурив цигарку... Доходила п'ята година. Він вже стояв повністю при параді, молодий і красивий. На ньому, як не дивно, була маринарка, хоча це, мабуть, і все з елегантних речей. Під маринаркою був чорний гольф (на вулиці все таки було не настільки тепло), а на ногах розкльошовані джинси типу хіппі. А якщо додати до цього досить довге (ну, не таке щоб до задниці, та все ж) волосся, то виходило просто супер... Може після театру ще зайти в "Ляльку"? Подзвоню ще раз їй. Може вона все таки пошле під три чорти той екзамен? Як не як, розважусь. Він підняв трубку і набрав номер: - Привіт! - Привіт! - відповіла радісно чи, може, так лише здалося? - Як підготовка до екзамену? - Та нічо, по трошки. - Слухай, може все-таки заскочиш ввечері на годинку в "Ляльку"? - Нє, ти ж знаєш, не можу. - Та ти зваришся якщо цілий вечір будеш сидіти над книжками. - Та нє, ну сонце, ну, я дійсно не можу. - А в театр зараз зі мною не хочеш піти? - і нащо я це пропонував? - Ну слухай! Ти що не чуєш, що я вчуся? - сказала вона з притиском, але якимось таким ніжним. - Ну добре, вчися, я біжу. - Па. - Щасливо. Ну ось і все, вона не йде, хоча, я знаю, може ще й вмовлю? Добре, треба виходити вже двадцять п'ять по п'ятій, а я ще вдома і в мене ще квитка немає. Було за п'ять хвилин шоста. Він стояв вже з квитком біля входу і коротав час цигаркою. Він так і не знав назви вистави, знав лише те, що в тій назві згадується якийсь король, але що то за король, де і як - невідомо. Якось швидко він сюди добрався, і маршрутка була пуста,і водій не такий злий, чи, може, він просто не звертав на це все уваги? Прсто не хватало оперативки? От і зараз він стояв ніби в якомусь оціпенінні, не бачучи нікого і нічого... - Я перепрошую, не буде прикурити? - він розгублено повернувся, дивуючись тому факту, що крім нього тут є ще хтось. Він не розумів, що має робити: чи дякувати, чи, навпаки, злитись за те що хтось насмілився витягнути його з найпотаємніших закомірків його душі. - Прошу? - перепитав він і лише тоді зрозумів, що його просили прикурити. Його розум накінець яснів, очі нарешті сприймали образ людини, а саме красивої дівчини, яка прсила прикурити. - Прикурити не буде? - повторила вона і хотілось, щоб вона говорила це знову і знову, хотілось, щоб вона не замовкала, щоб її голос завжди линув з її красивих вуст, таких простих, ніжних... - Так, прошу, - відповів він якомога приємніше і витянгув запальничку... - Ти сам чи когось чекаєш? - запитала вона, прикуривши. Запитала так невимушено, так ніби знає його все життя і ось випадково зустріла при вході в театр. В її голосі не було й натяку на якийсь флірт. Здавалось що їй дійсно просто цікаво чи він сам. - Так, сам, - відповів він, дивлячись як вона затягується. Здавалось, що їй страшно соромно, що вона курить. Вона намагалась підносити цигарку і опускати її якомога швидше, щоб ніхто не зауважив. Губи складались в трубочку, і вона швидко втягувала дим, а потім все знову ставало на свої місця. - А я думала лише я така вар'ятка, - сказала вона весело, явно радіючи, що найшовся ще один такий як вона, - і часто ти отак сам ходиш в театр? - Як тобі сказати? От як стане на душі хреново, так зразу. Просто знаєш деколи так не хочеться нікого бачити, але водночас та сумно бути самому. От тому і ходжу в театр. - То, може, мені тебе не турбувати своїми дурними допитами, раз ти не хочеш нікого бачити? - і лише тут він відчув якусь ледь замітну нотку залицяння, чи, може, йому просто цього дуже хотілося. - Та що ти?! Ти мені ще не встигла надоїсти. Файно поговорити з кимось зовсім тобі незнайомим. - Вже п'ять по шостій. Вистава починається. Пішли. - сказала вона і викинула недокурок. - В тебе яке місце? - Зараз гляну, - і він вперше подивився на свій квиток, - п'ятий ряд, третє місце. - Ти жартуєш! В мене п'ятий ряд, четверте місце! - Ну що ж, це доля, - скзав він весело і ніжно обняв її за талію. Вона не пручалась. Так вони і зайшли в зал і сіли на свої місця. Вистава пройшла в якомусь тумані. Було б дивно якщо б він сказав про цю виставу щось більше ніж те, що там йдеться про якогось короля, що він знав в принципі і перед виставою. Його думки були десь далеко. Ні, мабуть вперше за останні півроку вони були поряд, а саме в сусідському кріслі. Спектакль був як мука, але солодка, бо вкінці цієї муки мала бути нагорода. Це, ніби, жахливо важкі тренування перед якимись змаганнями, як фінальна гра, яка витягує з тебе всі соки, а потім перемога і лаври слави або поразки, але ти ще цього не знаєш... Вони вийшли разом під руку і весна вже зовсім не лякала... Вони йшли в "Смачну плітку". Дивно якось було: вони любили те саме, обоє любили книжки, театр, обоє не любили москалів, жидів, Кучму, Медведчука і т. д., обоє любили рок, особливо український, і ненавиділи попсу, особливо москальську. Навіть цигарки вони курили ті ж самі. Це було жахливо прекрасно і страшно неправдоподібно! Вони сиділи в "Плітці", пили каву, читали дурні написи на стінах і впивались близкістю своїх тіл. Вона ніде не спішила, його ніхто не чекав і вони могли сидіти так завжди і весь час... А десь там в великій інформаційній сітці під назвою інтернет в якійсь там скриньці на Yahoo появився новий лист на 5K. Лист був довгий, мабуть, з якимись численними вибаченнями спочатку, а потім, не знаю, може, і люблю, цілую, скучаю, хочу, а, може, просто: от в мене було те і те, була там і там, всі заграли, всі крім тебе… Нє, знову шось занесло. Швидше шось типу: шо там в тебе, бо в мене так, пиши, дуже вас (знаголосом на вас) всіх люблю, скучаю. Оце найймовірніший варіант. Але яка різниця, що там було написано, якщо отримувач сидів зараз в якомусь, зовсім не найгіршому, барі Львова і вів милу розмову з фантастично чарівною дівчиною. Шо з того, чкщо ти зникла з його думок, зникла, можливо, і назавжди, якшо лише часом ця чарівна його не відшиє, що зараз здавалось вже ч\майже неймовірним? Та і хто тебе знає, хто тебе коли зрозуміє, чи зрозумієш ти колись себе сама? Та і шо в тебе є з ним, шо було? Лише одна розмова, після якої ви вирішили почекати твого повернення і лише одне прощання, яке ні він, ні ти, мабуть, не забудете ніколи. І це все! І оце те, що тримає вас купи вже рік, чи два, чи три - та хто їх рахує?! Що там в тебе в душі - не знаю, не бачу, не чую, але він… Що він? Скажу лише одне: до цього сна він любив тебе більше за життя… СНА?… Він піднявся в ліжку і втупив очі в стінку напроти. Шо було в душі? Спочатку смуток тому, що його відірвали від найкращої дівчини на світі… А потім? А потім була радість, що це лише сон, що він все ж любить лише ту, шо не пише. (Ідіот!!! Може, це дівчина твого життя, а ти тішишся, що закохався лише віртуально! А яка різниця?) Таке враження він мусив підтримувати якийсь собою ж складений імідж по вуха закоханого романтика, який чесно чекає на своє кохання. Мабуть, йому це було потрібно. Мабуть, йому було потрібне постійне відчуття самотності, невпевненості і непотрібності просто, щоб відчувати надію і хвилинне щастя, коли здається, що ця надія збулась, як от сьогодні увісні. Тобто якщо сказати простіше: просто хотілось себе постійно жаліти. Йому було б важко змиритись з тим, що він її вже не любить, та і чи любив взагалі. Він звик жити надією, надією на вічне кохання, це було все, для чого було б варто жити, і він би просто вмер, продовжуючи існувати, якби цю надію втратив. Але це вже не була любов, це вже був просто якийсь мус кохати, ту, яку вже забуваєш, якась звичка, якийсь… Шо за брєд?! Шо за лайно?! Який в дупу сон? Таких поцілунків уві сні не буває! Тим більше... Fuck, вона ж телефон лишила! От в лівій кишені на пачці цигарок... І там дійсно був номер її телефону. Він заспокоєно поставив пачку на стіл, повернувся на бік і заснув. Десь за годину чи за дві він проснувся. Була неділя. Зайшовши на кухню зробив Crunchi з молоком і поснідав. Тепер вже якось ясніше зринали в пам'яті події минулого дня. Невже це дійсно та одна єдина? Дивно, але настільки переконаним він ще не був в жодній дівчині, хоч, чесно кажучи, і думав про це не часто. І знав він її лише день! Який день?! Якихось годин 16, може 17. Але шо то за вар'ятства були зранку? Це шо вона мститься? За що? За те, що я полюбив іншу? Шо за ідіотські думки?! Вона ніколи тебе і не любила. Так якого біса? І взагалі це лише вибрики твоєї підсвідомості. От тільки б заспокоїти цю підсвідомість, бо якщо це буде відбуватись кожен день - я здурію! Нічого, якщо поряд буде дівчина мого життя, то не здурію - зловив він себе на явно приємній думці! І щоб заспокоїти себе, чи може йому дійсно хотілось, а може хотілось покурити, він потягнувся за пачкою на якій був її номер і подзвонив... Через годину він зійшов з підніжки трамваю і попрямував до Жаби. Попрямував?!!! Побіг!!! Полетів!!! Так як вчора він не зауважував нічого через полотно думок, яке окутувало його згори до низу, так зараз він ніц не бачив через щастя, щастя, якого не зазнавав ніколи, щастя кохання, розділеного кохання... На розі стояла бабця з підсніжниками. - Дайте пучок! Нє, два! Давайте п'ять! - А може всі? - Ну, давайте всі! Я нині щасливий! І він біг далі їй на зустріч і усміхався сам собі... Вона вже стояла і чекала на нього, але стояла спиною до нього і не бачила. Це тішило його: він зараз підбіжить, поцілує, вона обернеться і побачить квіти. Все було так банально, але він тішився цим, шо дурний з цвьочка. Залишилось три метри. Тепер треба тихо, щоб вона не почула. І він почав підкрадатися, як злодій до жертви з гаманцем в задній кишені, щоб не сполохати здобич. Ну от все, до губ твоїх залишилось півподиху... Вона повернулась... Що?! Як?! Чому?! Він борсався в ліжку, на чолі виступив холодний піт, в очах була дика пустота... Яка гра слів! "Повернулась" в розумінні "оглянулась" і "повернулась" в розумінні "вернулась звідкись"... ... вона повернулась... Він не міг нічого зрозуміти, та і не хтів починати, але зрозумів... ... та, яка не пише... Він найшов джинси, витягнув пачку. Телефону не було. Макаронів на кухні теж не було. І підсніжників в вазі, і весни надворі, і взагалі падав сніг. Не було нічого, що було вчора... Невже вчора не було??? А що ж то було? Невже сон?!!! Ні! Чи сон?... Він підбіг до компа, підключив і-нет, заліз в скриньку. Як довго вона грузилась! І що? 1 massage Inbox! Хто? Ну, ну швидше! Ну, давай!... ... так, саме так, та, що не пише... 27.12.2002 - 21.01.2003 Юрко Сущ.