Тиша.....це те, що переважно її заставало, що ракну. Не рахуючи днів, коли будили крики сусідської дитини, чи те, як робить відбивні сусідкка. Єві було дуже самотньо, та сумно цього ранку, дощ на вулиці, жахлива, але така підходяща погода для самотності. Але вона не сама.....зарас тут є ще хтось, вона знає хто це. Він завжди з нею, хоча Єва уже не раз намагалась позбутись його.....учора наприклад....що ж трапилось учора? Єві не хотілось іти у спальню, вона знала, що побачить там те....що дуже розізлить її і зіпсує їй остаточно настрій. Євина параноя, уже не вперше була такою сильною, та реальною. Вона не втрималась, повільно відкрила двері, на підлозі було багато засохшої крові, на ліжку, ще більше. Вона нарешті оглянула свої руки, ті також були у крові, Єва забула їх помити, ще від учора.....нарешті......нарешті вона побачила його мертве, холодне тіло. Обличчя на фоні чорного довгого волосся особливо відрізнялось блідністю... Єва наблизилась до тіла, вона любила його, його красивого, мертвого і уже абсолютно її. Єва поцілувала його губи, на яких ще залишилась чорна помада. Але чому вона любить його лише мертвим? Скільки раз його убивала, але кожен раз жалкувала, коли він помирав. Вона любила його смерть, лише його.... Холод - це також частина її ранку, біль в грудях, стримуєш сльози....і крик, мабуть також стримуєш... Я кожен раз думаю все частіше про тебе. Труп....ти небільше ніж його прекрасне холодне тіло, вчтілення усіх моїх мрій......ти усе....усе для мене...зрозумій, я не могла дати можливість тобі піти....покинути мене, а що ше гірше – знайти іншу. Ніколи.ти чуєш ніколи!!!!!!!!! Ти навіть не мій, тому неможеш належати іншим.... Єва цілувала його шию, пестила уже холодне, але ще досі найпрекрасніше тіло, яке живим звело її зрозуму. Як жаль.... як жаль, що знову повинна позбутись тебе, бо ти є усе, абсолютно усе для мене, а цього наддто мало, для вічності. - І як звуть твою жертву? - Хмм? Незнаю, не запитувала. - Ну і це розумно? Тащити в ліжко усіх підрят? - Він був перший і єдиний. - Отямся, Єво, це уже........мабуть тринадцятий за цих пів року!!! - Ні, це один і той самий... - Угу! А трупи, трупи що ми ховали.....це також він? - Так, він завжди повертається, завжди точно такий. Вони загрузили труп в авто... - Це в останій раз я тебе виручаю! – сказала Іра, для неї трупи не було чимось новим, патологоанатом, і виконавець грязних замовлень злочинців по знищенню слідів та доказів. І кращий друг Єви із школи. - Я знаю.....це останній насправді.....якщо за тринадцять раз я його убила, то він покине мене назавжди, а якщо ні....то помститься. - Прощавай.....і ще одне, ти хвора. - Ні, хворі усі навколо, а я просто знаю. Зустріч.............це була неочікувана і перша та єдина в своєму роді, вона знала. Що там його зустріне, але незнала ким буде він і який він буде. - Пива? – перша її фраза. - А ти не замала для пива? - Ні, адже я його п’ю не щодня. – посмішка, їй шіснадцять, йому двадцять три - Тоді давай. А ти хто? - Єва. - Гарне ім’я. - І стандартна фраза...знаєш, я колись уб’ю тебе – посмішка. - Незнаю, але сумніваюсь, що у тебе вийде. - Хм, я мабуть також... Перша і остання зустріч....висновок, не розмовляй з незнайомками в пустелі, а особливо у снах. Усі спогади стерті........ФАК...................я у ванні, змиваю його кров, ставлю тринадцяте пасмо його чудового волосся у щоденник............а я всеж убила його І як його звали? Сон. - Я знаю, знаю усе. - Ти впевнена? - Так. - І про любов...? - І про смерть Реал Я іду лісом..........цікаво куди? Ванна не змиває крові з душі......це робота розуму.....здохли всі падлюки.................а він? Ні....він був хороший...найкращий...один. - Ти знову повернувся... - Так, я ж говорив, що мене неможливо вбити. - Чула, що ти мене кохаєш. - Тому ти і не здатна мене вбити. - А якщо помру я? - Невийде, ти програла, ти моя, душею............душею.........душею і тілом – посмішка Ранок не може тривати вічність, Єва про це так і ніколи не дізналась, бо вона сама стала вічністю....його існування..... - Останнє запитання... - Давай - Хтось може вилікувати мій мозок? - Ні, але це секрет. - Навіть ти? - Я не хочу лікувати тебе.... - Це добре. Шукай....шукай...шукай.....шукай!!!!!!!!!! Вкраплення кожного почуття............страх, я програла? Невже так скоро? Можливо є ще час... Почуття змиті.........змиті водою, у воді кров. Вода незмиває наших гріхів, вона змиває страх.........страх перед вічністю. Я завжди приймаю ванну після того, як убиваю його, але де ж мені його знайти... Вода........вода... У ванні відкрила кран.....чекаю, зарас.....тут, але ж я незнаю, якраз зарас я незнаю хто тут з’явиться.....який він і кого я чекаю... З крану потекла кров.....я закрила очі, навіщо бачити власний страх. Де ж він?.....не відкриваю очей.........де?...де.?..де? ....................ПРИСУТНІСТЬ.........я відчуваю її, на підлозі багато води і я чую його кроки по ній,.........там багато і крові. Страх, він спалює, руйнує з середини мене......я боюсь відкрити очі, тому що незнаю кого там побачу. Відчуття.....доторку, його руки у мене на плечах... - Ти мене боїшся? - Я незнаю який ти - Хм....я думав, що після стількох зустрічей зовнішність запамятовують. - Скажи мені своє імя.!!! - Ще досі хочеш убити мене? Ні , імені я не скажу, це буде наддто тихо для тебе, щоб ти вижила, а мені потрібне твоє життя. Я відкриваю очі......його білосніжна шкіра, на фоні чорного довгого і неслухняного волосся, високий і такий витончений, стрункий, з якимись незвичайними світлокарими очима... - Ти забула про ніж – посмішка Страх........я і справді його забула........його руки обнімають моє ослаблене страхом тіло, він так близько... - Ти любиш біль? - Інколи, - відповідаю я, хоча мені важко говорити, його обійми не дають мені дихати – Аде переважно чужий Біль........раніше мене не торкались, але я беззахисна зарас. Ранок........ще один ранок .........вона на ліжку.....вона сама, він не з’явиться двічі в одному і томуж місці, він прийде тепер сам, його не потрібно шукати....потрібно ховатись. Вікно ........ на вулиці, як завжди порожньо.....цікаво, колись там з’являться люди? І хто чи що живе у цих будинках? Іра говорить, що є вона і мафія.....але я не вірю, мафії я тут не бачила, та і в тому що вона існує сумніваюсь......тепер я нездатна знати, знати усе. Лише те, що мені дозволено.....а дозволено наддто мало. Кава.....а це міг бути чай, але сьогодні я нехочу..... Мабуть там є хтось......адже є сусідка і її дитина, вона їх не бачила, але завжди чула. - Ти змерзнеш... - Ні - Чому ти знову тут? Ти не повинна тут бути....тепер я ловець........ - Тут ти мене не зловиш - посмішка Я дивлюсь йому в очі....я дивлюсь в очі смерті....в очі кохання....і свого страху. - Ти демон? - Так. Поцілунок........і Єва у вічності........кохання......воно залишилось і лише воно...