НОКТЮРН

У далечі замріяній, імлистій 
застигли зорі в мерехтливій тиші... 
Це ніч гуляє в зорянім намисті, 
і вітер ряд тополь шумких колише.

Три зорі грають в грі семибарвистій. 
Під ними дім біліє квітом вишні. 
Вирує ліс за ним зеленим листом, 
і місяць родить привиди розкішні...

А Ти стоїш, струнка, граційна, боса, 
немов русалка,— в мрій прозорім храмі, 
пестиш рукою тріпотливі коси...

...Ще мить — і знову стін холодний камінь, 
що знов зиму у літо мрій приносить... 
...А Ти застукала у серця брами...