ПЕРЕД БУРЕЮ

Схилився день на золоті жита, 
упало сонце в дніпрові пороги. 
Під обріями — куряться дороги, 
і хмарою — курява золота.

Женці вертаються із жнива по хатах. 
Тремтить в гарячім просторі тривога, 
і тіні йдуть по зляканих степах, 
степах забутих і проклятих Богом...

Нависла тиша оливом тяжить.
Могила спить… Застигло спіле жито…
Когось скатовано… Когось убито…

Хтось підійма п’ястук в німу блакить…
Над степом вечір мертвенно лежить,
а Схід горить, у хмарах оповитий.