Біографія

1.

Завжди напружено, бо завжди — проти течій, 
Завжди заслуханий: музика, самота. 
Так, без шляху, без батька, без предтечі. 
Так — навпростець — де спалює мета. 

Все чути. Всім палать. Єдиним болем бути, 
Тим криком, що горить в кривавім стиску уст, 
І знать, що випало — загаснути забутим, 
І спомином кінця — кісток народних хруст. 

2. 

Так вийшовши з глухого степу, 
З зітхань страждальної землі, 
Вирізьблюю німий життєпис 
На дикім камені століть. 

Так конструюю вічний образ 
На сірім цоколі часу, 
І мудрість протина, як кобра, 
Гадючим зоренням красу. 

І розраховує, й шепоче, 
І виміряє кожен крок, 
Лиш електричне колють очі 
Крізь все мереживо морок. 

Заплутуюсь густіш і гірше 
Під діямантовий гіпноз, 
І тільки бачу — камні, вірші, 
І тільки чую — гул погроз. 

І все боюсь: скінчиться термін, 
А я не скінчу завдання 
І попливу один, без керми, 
У тьму вмираючого дня. 

3. 

Мушу випити келих до краю — 
Полиновий мед самоти, 
Так нещадно, так яро згораю, — 
Чи ж побачиш, почуєш Ти? 

Недорізаним звіром — вітер 
Проридає в страшний простор. 
(Там жито — надовго збите, 
Там чорним повітрям — мор). 

А я мушу незморено — просто — 
Смолоскипом Тобі Одній, 
Я — кривавих шляхів апостол — 
В голубі невечірні дні. 

1924 p.