Блакитний мед 

Блакитний мед до уст прилип, 
душа — метелик колекційний, 
приколена натхненням до небес. 

Антени... ах! Цікаво... ах! 
блукав і там над містом місяць 
і до піщаних берегів 
тріпотно кораблі тяглися, 
а в щоглах кублився 
уламок бурі 

Але не бігали тоді за 
гармонійними 
синтезами. 
Не музиканити повітря 
аероплани. 
Лишень увечері шуліка 
кружляв вгорі, 
а біля нього метушились 
тендітні ластівки, 
що потім крапками сідали на 
височінь. 
Антени... ах! Цікаво... ах! 
Душа — метелик колекційний — 
летить ще далі, в міжпланеття. 
Вже пролетіла спогад, другий, 
на третім раптом роз'ялась... 
Чоло прострілене не жалом 
веселки-бджілки, 
а журбою. 
...Та горілиць вона лежить 
одну лиш мить, 
а потім знов біжить, біжить, 
біжить 
покуштувати мед, 
блакитний мед...