ЧЕРВОНА КИТАЙКА

Горять, як ватра, забобони 
віків минулих — снів іскристих. 
В китайці заходу червоній 
моєї молодості місто. 

Лопочуть зорі на тополях, 
і люди хрестяться з тривоги, 
коли ножами місяць колють 
хасиди в чорних синагогах. 

Моє містечко таємниче 
в хлоп’ячих споминів заслоні! 
І знов минула юність кличе, 
як давні кличуть забобони.